Притча про блудного сина

В ім’я Отця, Сина і Святого Духа! Дорогі брати і сестри! У другу підготовчу до Великого Посту Неділю за Божественною Літургією ми читаємо притчу Спасителя про люблячого і милосердного батька та двох його синів:

«Сказав Господь притчу оцю: один чоловік мав двох синів. І сказав молодший з них батькові: батьку, дай мені частину майна, що належить мені. І батько розділив між ними майно. Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи розпусно. Коли ж він усе витратив, настав великий голод у тій країні, і він почав бідувати. І пішов, пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на свої поля пасти свиней. І він радий був насититися стручками, які їли свині, але ніхто не давав йому. Опам’ятавшись, він сказав: скільки наймитів у батька мого мають надлишок хліба, а я вмираю з голоду; встану, піду до батька мого і скажу йому: батьку, згрішив я перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх. Встав і пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його і переповнився жалем; побіг і, кинувшись йому на шию, цілував його. Син же сказав йому: батьку! Я згрішив перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином. А батько сказав рабам своїм: принесіть найкращий одяг і вдягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги; і приведіть відгодоване теля, і заколіть; будемо їсти і веселитися! Бо син мій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся. І почали веселитися. А старший син його був у полі; і коли, повертаючись, наблизився до дому, почув музику та співи та радощі; і, покликавши одного із слуг, запитав: що це таке? Той же сказав йому: брат твій прийшов; і батько твій заколов відгодоване теля, бо прийняв його здоровим. Він розгнівався і не захотів увійти. Батько ж його, вийшовши, кликав його. Але він сказав у відповідь батькові: ось я стільки років служу тобі і ніколи заповіді твоєї не переступав, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми. Коли ж цей син твій, що змарнував добро своє з блудницями, прийшов, ти заколов для нього відгодоване теля. Він же сказав йому: сину, ти завжди зі мною, і все моє – твоє. Веселитися ж і радіти треба тому, що брат твій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся» (Лк.15:11-32).

Ця притча образно повчає нас про значення у нашому житті покаяння і говорить про можливість у будь-який час повернутися до Бога, до Отця Небесного, адже в образі євангельського батька перед нами звісно постає Сам Господь. У Бога є такі діти, що постійно знаходяться поруч із ним, які, як кажуть у народі, мають Бога в серці, які завжди виконують волю Божу. Але є й такі, що, подібно до молодшого сина, відходять у далеку країну, через гріхи свої віддаляються від Бога і наймитують у злих духів, які неодмінно займають те пусте місце у душі людини, яка втратила зв’язок із Богом.

Водночас ця притча торкається й іншої проблеми. Перед нами два сини – однин слухняний, іншого ж можемо уявити собі як байдужого до виконання батьківської волі, і який уже не міг дочекатися своєї спадщини. Подивімося ж і на старшого брата. Нічого поганого він начебто не робив, був постійно біля батька, трудився, навіть, коли повернувся його молодший брат, він не бачив цього, бо виконував свою роботу на полі. Побачивши ж святкування на честь молодшого брата, він не сприйняв цього бенкету. Подібно чинимо й ми, не бажаючи зрозуміти ближнього, не бажаючи його підтримати і допомогти йому. Якщо ближній упав у гріх, ми його швидше осудимо, ніж допоможемо. А коли й покається він і виправиться, чи привітаємо його? Скажіть, чи багато хто вітає людину, яка покаялася? Ось ми не радіємо, а навіть ангели на небесах радіють за словом Господнім: буває радість у ангелів Божих за одного грішника, що покаявся (Лк. 15:10).

Зараз саме надходить у житті Церкви такий період, коли по-особливому чуємо заклик до покаяння – наближається час Великого посту. І всі ми повинні усвідомити, що, через гріх ми відпадаємо від Бога, наш гріх стає між нами і нашим Отцем Небесним і не дає нам наблизитися до Нього. Через гріх ми фактично відлучаємо себе від Церкви, яка є Тілом Христовим.

Протоієрей Миколай Мохнацький,
настоятель Спасо-Преображенського храму м. Городище УПЦ Київського Патріархату.



Коментарі



Супер ДЯКУЮ

Додати новий коментар

Залишаючи коментар, будь-ласка, пам’ятайте, що зміст і тон Вашого повідомлення можуть зачіпати почуття реальних людей, які безпосередньо чи опосередковано мають відношення до цього матеріалу. Виявляйте також повагу та толерантність до своїх співрозмовників навіть у тому випадку, якщо Ви не поділяєте їхню думку. Усі коментарі, що мають нецензурні слова, ворожі, шовіністські або расистські висловлювання, образи будуть видалені. У коментарі заборонено додавати рекламні повідомлення.

You must have JavaScript enabled to use this form.