У Черкасах презентували «Невідомого Артемовського»

Черкаський театр відтворив мало відомі сторінки життя талановитого оперного співака і композитора, автора першої української опери «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського у документальній виставі «Невідомий Артемовський», повідомляє кореспондентка Радіо Свобода.

У суботу, 16 лютого, у день 200-річчя композитора черкаські актори розпочали виставу театралізованим «мітингом під стінами Верховної Ради». Скандуючи «Де постанова до ювілею Семена Гулака-Артемовського? Де повага до пам’яті відомого митця Черкащини?», колектив театру обурювався, чому народні обранці так і не ухвалили постанову про святкування на державному рівні ювілею батька української опери.

На думку режисера та автора вистави Сергія Проскурні, багато глядачів сприйняли цю сцену як радикальну.

«Жодного радикалізму немає, є просто факт. А я вважаю, що театр, якщо він живий, актуальний, може на кожній виставі використовувати якісь форми діалогу з сучасником не тільки текстами Шекспіра, Чехова, Карпенко-Карого чи Нечуя-Левицького. Ця п’єса – зразок імпровізаційного живого театру, відкритих драматургійних форм документальних драм», – пояснює Проскурня.

У постановці Черкаського театру Семен Гулак-Артемовський постає не лише як оперний співак чи талановитий композитор. Наприкінці вистави сам Семен Гулак-Артемовський (роль якого виконав черкаський актор Павло Гончаров) перераховує інші свої таланти: він малював мініатюрні портрети на слоновій кості, створив інженерно-конструкторські розробки Санкт-Петербурзького водогону, впорядкував атлас «Статистично-географічна таблиця міст Російської імперії» та займався фітотерапевтичною і психотерапевтичною практиками. А ще, за легендою, працював над текстом Конституції ідеальної країни, яку заповідав покласти до себе у труну.

У новій виставі «Невідомий Артемовський» Сергій Проскурня зробив акцент на документалізмові – всі актори під час вистави читають справжні документи ще й із посиланнями на конкретні дати. Між тим, режисер відмовився від декорацій та «одягнув» акторів у символічні білі костюми. А ще запропонував цікаву інтерпретацію тогочасних подій: імовірно, саме опера «Запорожець за Дунаєм» стала «останнім штрихом» до появи Валуєвського циркуляру.



Додати новий коментар

Залишаючи коментар, будь-ласка, пам’ятайте, що зміст і тон Вашого повідомлення можуть зачіпати почуття реальних людей, які безпосередньо чи опосередковано мають відношення до цього матеріалу. Виявляйте також повагу та толерантність до своїх співрозмовників навіть у тому випадку, якщо Ви не поділяєте їхню думку. Усі коментарі, що мають нецензурні слова, ворожі, шовіністські або расистські висловлювання, образи будуть видалені. У коментарі заборонено додавати рекламні повідомлення.

You must have JavaScript enabled to use this form.