Пам'яті журналіста Петра Жука

9 грудня 2017 року перестало битися серце ветерана черкаської журналістики Петра Миколайовича Жука. Колись, розмовляючи з друзями про генетику і спадковість, він зазначив, що в їхньому роду чоловіки доживали до глибокої старості і помирали раптово, не завдаючи страждань собі і клопотів ближнім. Сподівався, що і його доля буде саме такою. Так і сталося. Він помер у 87-літньому віці, працюючи до останньогро.

Петро Жук народився 13 липня 1930 року на Слобожанщині, закінчив факультет журналістики Київського державного університету. Пройшов шлях від кореспондента газети «Черкаська правда» (1954), головного редактора «Молоді Черкащини» (1966-1970) до власкора республіканських газет «Молода гвардія» та «Радянська Україна». Із 1993 року й до останнього подиху очолював редакційно-видавничу групу «Реабілітовані історією. Черкаська область».

Більшість його публікацій були окрасою вкраїнських часописів «Вітчизна», «Дніпро» «Україна», «Радянська жінка», республіканських і союзних видань, збірок творів, що друкувалися не лише в Україні, а в Канаді, США, Аргентині, Італії.

Слідами його виступів 6 вересня 1958 року уряд присвоїв Мліївській садстанції ім’я П.Л. Симиренка. Після його публікацій одну з вулиць у Городищі було названо іменем Устима Жука. Здійснив важливі дослідження про перший пам'ятник-погруддя на могилі Тараса Шевченка, який 1923 року створили у ливарному цеху Городищенського цукрозаводу... В червні 1958 року, як кореспонденти газети “Черкаська правда”, Городище відвідали Петро Жук і Василь Симоненко - писали про якість доріг та недолугість деяких назв вулиць.

– Петро Миколайович до останнього дня був із Василем Симоненком, і скільки жив – захищав його світлу пам’ять від так званих «друзів», від неправди, від недомовок, – пригадує голова обласної організації НСЖУ, головний редактор «Черкаського краю» Тетяна Калиновська, яка багато років співпрацювала з Петром Жуком. – Петро Миколайович допоміг дуже багатьом журналістам у їхньому професійному становленні, й не один із нас відчув його щире серце, його доброту.

Петро Жук був автором більше п’ятдесяти книг. Багато років він був редактором історичного довідкового видання про людей, що постраждали за Україну, – «Реабілітовані історією». Незадовго до смерті він підписав 10-ий том. Дуже багато Петро Миколайович не встиг. На його столі залишилися рукописи 11-го тому «Реабілітованих історією» і автобіографічної книги.



Додати новий коментар

Залишаючи коментар, будь-ласка, пам’ятайте, що зміст і тон Вашого повідомлення можуть зачіпати почуття реальних людей, які безпосередньо чи опосередковано мають відношення до цього матеріалу. Виявляйте також повагу та толерантність до своїх співрозмовників навіть у тому випадку, якщо Ви не поділяєте їхню думку. Усі коментарі, що мають нецензурні слова, ворожі, шовіністські або расистські висловлювання, образи будуть видалені. У коментарі заборонено додавати рекламні повідомлення.

You must have JavaScript enabled to use this form.