Казка про Золоту Рибку

Якось спекотним літом, коли стовпчик термометра доповз таки до позначки 37 градусів Цельсія, Старуха відправилася на берег синього моря, побачити Золоту Рибку. Але не в тому сенсі, що з золота рибка, а просто вона вся така, ну така, ну взагалі золота! Ну от значить прийшла Стара до моря, щоб на обід або на вечерю зловити цю саму рибку. Діда вже не могла послати – він утік до Шемаханської цариці. Вдихнула Стара чим поглибше, прямо скажемо повними грудьми, та як крикне гучним голосом: «Еге-ге-гей! Золота Рибка! Ти де? Відгукнись!»

Тут море синє потемніло, запінилося, хвилі стали високо здійматися. Стара дивиться, а на гребені однієї хвилі і сидить ця сама Рибка. Стара у сльози та на коліна і давай чолом бити (благо берег піщаний): «Змилуйся наді мною, вельмишановна рибка! На тебе я одну сподіваюся!»

Але Рибка тільки посміхнулася: «Ну і чого тобі треба? Немає у мене ні колу, ні двору – нічого. А для тебе і поготів! Так що гусак свині не товариш!»

І не встигла стара і слово промовити, та що там слово, і оком кліпнути не встигла, а Золота Рибка вже хвостиком махнула і попливла собі в синє море, знову залишивши Стару біля розбитого корита.

Спочатку стара горювала, руки заламувала, волосся виривала у всіх, хто потрапляв їй під руку. А потім заспокоїлася і вирішила силоміць зловити цю рибку!

Закинула стара перший раз невід – прийшов невід з усякою поганню. Другий раз закинула невід – прийшов невід з травою морською. Зовсім розсердився бідна і кинула в третій раз невід – прийшов невід з пляшкою. Стара навіть подумала, що там Джин! Але ні, хоча пляшка справді не проста, а з запискою. А записка та від Рибки. Тремтячою рукою стара розгорнула папірець, читає: «Як стверджують в народі, повертатися погана прикмета. Не втрачай і ти часу дарма, Стара. Вирушай додому, ти мене ніколи не побачиш». А внизу підпис: «З повагою Рибка».

З тієї пори стара все дивилася в пляшку – раптом чого важливого та й не примітила. Частенько до пляшки прикладалася. Але це приказка – не казка, казка буде попереду.
Пройшли роки. Змінилася Стара, та й Рибку нашу теж не впізнати. Пошарпали бідну бурі житейського моря. Золото поблякло (в інших місцях так і зовсім відвалилося), схудла, здрібніла і запити вже стали не ті – навчилася задовольнятися малим. Вже не потрібні нашій Рибці морські простори. Їй досить містечка на мулистому дні стічної канави.

Але не будемо забігати вперед. Як говоритися, скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться. Поки наша Рибка на коні, тобто золота. І її носить по хвилях. Вона сьогодні тут, а завтра там. То один її зловить, то інший. Але результат завжди один і той же. Тільки її зловлять, вона тут же починає обіцяти алмазні гори (ну не те щоб гори… Ви, звичайно, здогадалися, що мова тут йде про три бажаннях). Але варто бідним і довірливим рибалкам повірити, зглянутися і відпустити цю Рибку, понадіявшись на її чесне слово, як вона тут же махає хвостиком і пливе, залишаючи рибалок, як мовиться, з носом.

Але як відомо, в будь-якій казці добро перемагає зло. І яким би витонченим не був лиходій, йому все-одно рано чи пізно доводиться платити. Так само було і тут. Пустувала наша Рибка, гуляла і не знала, що вже занесений над нею караючий меч відплати.

Волею долі занесло нашу Рибку в річку-невеличка (затишна річка – мулу багато, твані. Болото болотом, скажете ви. Ну і що? Зате тепло, затишно, тихо. А яка романтика! Рибка, оглянувши свої «хороми», в хорошому настрої виплила на прогулянку уздовж берега (себе показати та на інших подивитися).

Цього дня нічого не віщувало біди. Але страшне все-таки сталося – згубила нашу Рибку цікавість. Діло було так. Пливла вона уздовж берега, пливла, то під водорості зазирне, то пропливаючих мальків розполохає – робити все-одно нічого. Уявіть: мальки грають в квача, бавляться, а тут вона врізається в саму гущу – плавники в сторони, луска дибом, очі вирячить і грізно так: «Я – жах, що летить на крилах ночі, я – страшний звір з дна морського!» Мальки в крик та врозтіч. «Бояться, значить, поважають!» – думає Рибка. Як здорово! Ех, настрій ще краим став! І вона вже й сама не проти погратися, не дивлячись на роки. Але раптом перед нею виріс черв'як.

«Черв'як – значить поряд рибалка. Цікаво, що за фрукт?» – подумала Рибка. І визирнула з річки всього лише одним оком, але й цього було досить. А рибалкою тим була наша Стара! І треба ж такому статися, що саме в цей момент пролітав поряд Амур. У нього теж був гарний настрій. І він, заради сміху, пустив стрілу в Рибку. І треба ж – не промахнувся! Потрапив в самісіньке серце! А риб'яче серце, як відомо, не камінь. Голова у нашої рибки запаморочилася, в очах потемніло, серце з грудей, здавалося, так і вискочить. Що робити? Рибка заметушилася. В її душі народжувалися вірші та пісні. Їй раптом захотілося кинути до ніг баби весь світ і виконати всі її бажання відразу і без всяких обмежень. Вона читала Старій вірші. Але, о жах вона її не чула – вона дрімала з вудочкою. Рибка виплигувала з води, рвала на собі луску і метала ікру. Але Стара її так і не помітила. «О горе мені!» – скрикнула Рибка і кинулася на гачок. І тут Стара прокинулася і витягла Рибку з річкових глибин на білий світ. «Рідна, вір мені, – кричала Рибка. – Ми більше ніколи не розлучимося! Я більше нікуди від тебе не втечу!» І вона співала Старій дифірамби і читала вірші.

Але Стара не впізнала Золоту Рибку. І не дивно – чи могла вона в простому карасі впізнати морську царівну? Була просто рада, що тепер має що покласти на сковорідку…
І не було в той день жодної рибки в найближчій окрузі, яка б не дізналася про цю подію. Весь рибний світ був приголомшений. «Ах!» – говорили мальки і пускали сльозу. «Який пасаж!» – закотивши очі схвильовано зітхала Тріска. «Дурепа – сама нарвалася!» – з часткою зловтіхи констатував Лящ.

Але як би там не було, наша Рибка знову була зведена у ранг героїв і їй знову присудили почесне звання Золотої! Про неї складали легенди і пісні, які рибний народ передавав з покоління в покоління. Ось такий жорстокий кінець був вготований для нашої Золотої Рибки. Що ж стало надалі зі Старою, про це історія замовчує.


Ольга БЄЛЄНЬКА



Коментарі



Как поживает подполковник в отставке Пономарёв? Это именно его щуплой грудью прикрывает одна нам известная дама под кодовым именем "Стара?". Прокололся полковник, сболтнул лишнее. Как его колено? Таблетки ещё глотает? Говорил, что надеется прожить ещё лет 10. Ой, не верю! С такой-то роднёй! Упекут старика в психушку, они уже назвали его слабоумным. Фотоархив у него классный. Просто супер! Как любитель фотографии говорю!

Додати новий коментар

Залишаючи коментар, будь-ласка, пам’ятайте, що зміст і тон Вашого повідомлення можуть зачіпати почуття реальних людей, які безпосередньо чи опосередковано мають відношення до цього матеріалу. Виявляйте також повагу та толерантність до своїх співрозмовників навіть у тому випадку, якщо Ви не поділяєте їхню думку. Усі коментарі, що мають нецензурні слова, ворожі, шовіністські або расистські висловлювання, образи будуть видалені. У коментарі заборонено додавати рекламні повідомлення.

You must have JavaScript enabled to use this form.