Походження прізвищ жителів Городищенського району (Антропонімічний довідник)

В антропонімічній розвідці автор пояснив більше ніж 900 прізвищ жителів Городищенського району, взявши за джерело „Телефонний довідник м.Городище і Городищенського району” (2005)

Вступ

В українців, як і в інших східних слов’ян, прізвище є частиною трьохчленної особової назви людини, до якої входить ім’я, назва по батькові і власне саме прізвище. Саме вона вирізняє кожну людину від інших людей. Іван Франко в своїй науковій праці “Причинок до української ономастики” (1906) писав, що особова назва людини – це її вірний і невідступний товариш, який супроводить людину від колиски до могили, хто і крокує поруч з нами із заслоненим обличчям: ми переважно не знаємо, яке його походження та значення. Розкрити це обличчя і, по можливості, пояснити походження прізвищ жителів Городищенського краю поставив собі за мету автор цього доробку.

Наші прізвища виникли порівняно недавно. Згадаймо часи Київської Русі, коли навіть князі мали лише імена: Олег, Святослав, Володимир, Мал... Або літописець Нестор... Поступово, десь із ХІІІ ст., до імен додавалися назви, які, найімовірніше, ставали індивідуальними прізвиськами, бо ще не переходили на нащадків. І лише наприкінці ХVІІІ–на початку ХІХ ст. в усіх верствах українського суспільства закріпилися постійні родові прізвища.

Від чого ж творилися українські прізвища? Матеріалом для цього були імена, назви місць проживання чи походження, назви постійного заняття (професії), індивідуальні ознаки (фізичні, психічні та інші властивості) першого носія прізвища тощо.

Слід звернути увагу на найпоширеніші українські прізвища, які закінчуються на –енко. Цей суфікс прилучався спочатку до батькового імені і позначав сина: Андрієнко – син Андрія. Далі він поширився на інші слова, що вказували на заняття, національність, індивідуальні ознаки батька: Бондаренко – син бондаря тощо.

Розглянемо основні лексико-семантичні групи прізвищ, взявши за джерело “Телефонний довідник м. Городище і Городищенського району” (2005).

1. Відімені прізвища

Історія не знає такої епохи, коли б у людини не було імені. Отож, коли виникла потреба розрізняти людей, які мали однакові імена, а згодом створили родові назви, то, природного, першою основою для творення цих назв стали саме імена – переважно імена батька, матері, діда чи іншого предка.

Прізвища, утворені від імен, становлять помітну групу і серед жителів Городищенського району. Основою для їх творення стали самі імена, що перейшли у прізвище (Богдан), імена, які перейшли у прізвище з використанням різних патронімічних суфіксів -ич, -ович, -енко, -ук, -ак, -чук та інші (Артеменко, Назарук); здрібнілі імена з суфіксами -ко, -ик, -ук, -ець та інші (Гринюк, Митько).

1.1. Прізвища, утворені від чоловічих імен

Переважна більшість відіменних прізвищ (до 90%) утворилася від чоловічих імен, тобто імен чоловічого предка роду.

Аврамченко – від давньоєврейського Аврам, Абрам.

Адамський – від давньоєврейського Адам.

Андрієнко, Андрійченко, Андрющенко – від давньогрецького Андрій.

Андрейко, Андрійко – від розмовної, здрібнілої форми імені Андрій.

Антоненко – від давньоримського Антін, Антон.

Артеменко – від давньогрецького Артем, Артемій.

Артюх – від здрібнілої форми імені Артем.

Богдан – слов’янське Богдан.

Борис – скорочене від слов’янського Борислав.

Вакуленко – від давньогрецького Вакула.

Василенко, Василюк – від давньогрецького Василь.

Васько – від здрібнілої форми імені Василь.

Васютинський – від здрібнілої форми Васюта

Власюк – від давньогрецького Влас, Улас.

Власик – від здрібнілої форми імені Влас.

Гаврик – від здрібнілої форми давньоєврейського Гаврило.

Гаращенко, Герасименко, Герасимець – від давньогрецького Гарасим, Герасим.

Гнатенко – від давньоримського Гнат, Ігнат.

Гордієнко – від давньогрецького Гордій.

Григор, Грисько – давньогрецьке Григор, Григорій, Грицько.

Григорчук – від Григор.

Гриценко, Грищенко – від Григорій.

Грицай, Грицюк – від здрібнілої форми Грицай

Гринь, Гринюк, Гринник, Гриненко – від здрібнілої форми Гринь

Давиденко – від давньоєврейського Давид.

Данилюк – від давньоєврейського Данило.

Дацько, Дацьків, Дацюк, Даценко – від здрібнілої форми Дацько

Дем’янець, Дем’яненко – від давньогрецького Дем’ян.

Денис – від давньогрецького Діонісій.

Денисенко – від Денис.

Дмитраш – від давньогрецького Дмитро, Димитріан.

Дорофій – давньогрецьке Дорофій, Дорош (Дорохтей).

Дорошенко – від Дорош.

Єременко – від давньоєврейського Ярема, Вересій (Єремій).

Єфімчук – від давньогрецького Юхим (Єфим).

Захарченко – від давньоєврейського Захар, Захарій.

Зінченко – від давньогрецького Зіновій.

Іванченко, Іваненко, Івановський – від давньоєврейського Іван, Іоан.

Івашкевич, Іващенко – від здрібнілої форми Івашко

Івченко – від здрібнілої форми Івчик

Ільченко – від давньоєврейського Ілля.

Іщук – від здрібнілої форми Ісько

Йосипенко – від давньоєврейського Йосип, Осип (Йосиф).

Йоненко – від давньоєврейського Іона, Йона.

Калініченко, Калінчук – від давньогрецького Каленик.

Карпенко – від давньогрецького Карпо.

Кас’яненко – від давньоримського Кас’ян.

Кириленко, Кириченко – від давньогрецького Кирило.

Клименко – від давньоримського Клим.

Кондратенко – від давньогрецького Кіндрат.

Корнієнко, Корнієвський – від давньоримського Корнелій, Корній.

Кость, Костенко, Костюченко – від здрібнілої форми давньоримського Костянтин.

Кузьменко – від давньогрецького Кузьма.

Лаврик – від здрібнілої форми давньоримського Лавр.

Лавренко, Лавринець, Лаврініченко – від давньоримських Лавр або Лаврентій.

Левченко, Левицький – від давньогрецького Лев.

Лукич, Лук’янець – від давньоримського Лук’ян, Лукіліан.

Любченко – від здрібнілої форми слов’янського Любчик

Макаренко – від давньогрецького Макар.

Максимюк, Максимович, Максименко – від давньоримського Максим, Максиміан.

Маньковський – від здрібнілої форми давньоєврейського Манько

Мартиненко – від давньоримьского Мартин, Мартиніан.

Матвійчук, Матвієнко – від давньоєврейського Матвій, Матяш.

Матвійко – від здрібнілої форми імені Матвій.

Махно – від здрібнілої форми застарілого імені Єпімах.

Микитенко – від давньогрецького Микита.

Миколенко, Миколаєнко – від давньоргецького Микола (Никола, Миколай).

Минько – від здрібнілої форми давньогрецького Мина.

Миронюк, Миронченко – від давньогрецького Мирон.

Митя – від здрібнілої форми давньогрецького Дмитро, Дмитріан.

Михайленко, Михайловський, Михайлюк – від давньоєврейського Михайло.

Миць – від здрібнілої форми імені Михайло.

Мусієнко, Мусійчук – від давньоєврейського Мусій, Мойсей.

Мусійко – від здрібнілої форми імені Мусій.

Назаренко, Назарук – від давньоєврейського Назар, Назарій.

Науменко – від давньоєврейського Наум.

Нестеренко – від давньоєврейського Нестір, Нестор.

Нечипоренко – від давньогрецького Никифор, Нечипір.

Нікітенко – від російської вимови давньогрецького Микита.

Ніколаєнко, Ніколенко, Ніколюк – від російської вимови імені Микола.

Оверченко – від давньоримського Оверкій, Оверко, Овер’ян.

Олексієнко – від давньогрецького Олексій.

Олефіренко – від давньогрецького Олефір.

Омельчук, Омельченко – від давньоримського Омелян.

Онопрієнко, Онопрійчук – від давньогрецького Онопрій, Онуфрій.

Опанасець, Опанасюк – від давньогрецького Опанас, Панас, Танасій.

Осипенко – від давньоєврейського Осип (Йосип).

Остапенко, Остапець – від давньогрецького Остап, Євстахій, Стах.

Охріменко – від давньоєврейського Охрім, Єфрем.

Павленко, Павлюченко – від давньоримського Павло.

Павлушко – від здрібнілого Павлуша

Панасенко – від Панас, Опанас.

Панько – від здрібнілої форми давньогрецького Пантелеймон.

Пархоменко – від давньогрецького Парфен, Пархом, Партен.

Петраш, Петренко, Петруха, Петрушенко – від давньогрецького Петро.

Петрик – від здрібнілої форми імені Петро.

Пилипей, Пилипенко – від давньогрецького Пилип.

Прокопенко, Прокопчук – від давньогрецького Прокіп, Прокопій.

Проненко – від здрібнілої форми Пронь

Прохоренко – від давньогрецького Прохор.

Романенко – від давньоримського Роман.

Савенко, Савич, Савченко, Савчук – від арамейського Сава.

Сакун – від давньоєврейського Ісак (Сакій).

Самойленко – від давньоєврейського Самійло.

Семененко, Семенченко, Семенюк, Семеняка –від давньоєврейського Семен.

Сергієнко – від давньоримського Сергій.

Сидоренко – від давньогрецького Сидір.

Симоненко – від давньоєврейського Симон.

Степаненко, Степанець, Степашко – від давньогрецького Степан (Стефан, Стецько).

Стецюра, Стеценко – від Стецько.

Стефанський – від слов’янського Стефан.

Супрун – від давньогрецького Софрон, Сопрон, Супрун.

Тарасенко – від давньогрецького Тарас.

Терещенко – від здрібнілої форми давньоримського Терешко

Тимошенко – від давньогрецького Тимофій (Тиміш).

Тищенко – від здрібнілої форми давньогрецького Тишко

Трофименко, Трофимець – від російської вимови імені Трохим.

Трохименко – від давньогрецького Трохим.

Троценко – від здрібнілої форми Троць

Устименко – від давньоримського Устим, Устин (Юстим, Юстин).

Федоренко, Федорченко, Федоряка, Федорюк – від давньогрецького Федір.

Федірко, Федь – від здрібнілої форми імені Федір.

Федина – від здрібнілої форми Федь

Федостенко – від давньогрецького Феодосій, Федосій, Федос.

Філон – рідковживане Філон.

Філоненко – від Філон.

Філіпченко – від російської вимови імені Пилип.

Фоменко – від російської вимови імені Хома.

Харенко, Харченко – від здрібнілої форми давньогрецького Харко

Хіміч – від здрібнілої форми давньогрецького Хима

Хоменко – від давньоєврейського Хома (Тома).

Юзефович – від слов’янського Юзеф.

Юрик, Юрко – від давньогрецького Юрій.

Юр – від здрібнілої форми імені Юрій.

Юрчак, Юрченко – від здрібнілої форми Юрчик

Шимко, Шиманський – від польського Шимон.

Яковенко – від давньоєврейського Яків.

Ясиковський – від здрібнілої форми слов’янського Ясик

Янчук, Яновський – від польського (чешського, словацького, білоруського) Ян.

Яременко, Яремчук – від давньоєврейського Ярема, Веремій (Єремій).

Яремко – від здрібнілої форми імені Ярема.

Ярмоленко – від давньогрецького Ярмолай, Єрмолай.

Ярошенко – від давньогрецького Ярош, Єрофій.

Яциник – від здрібнілої форми давньоєврейського Яцина

1.2. Прізвища, утворені від жіночих імен

Серед основних типів українських прізвищ найменування, похідні від жіночих імен представлені невеликою групою утворень (до 10%). Вони виникали тільки в окремих випадках, коли батько був невідомий або давно помер чи виїхав і весь тягар утримання сім’ї та виховання дітей несла мати.

Назви, утворені від жіночих імен, могли стати не тільки прізвищами дітей, а часом і чоловіка, якщо дружина з того чи іншого погляду стояла вище нього. При творенні таких прізвищ найчастіше використовувалися суфікси -енко, -ук, -юк, -ич, -іч.

Варварський, Варварчук – від давньогрецького Варвара.

Варченко – від здрібнілої форми Варка

Галенко, Галич – від здрібнілої форми давньогрецького Галя

Ганич – від давньоєврейського Ганна (Анна).

Горпинченко – від давньоримського Горпина, Агрипина.

Доценко – від здрібнілої форми давньогрецького Доця

Євдошенко – від Євдокія.

Зорич – від словацького Зорина.

Кулина – від давньоримського Килина (Кулина, Якилина).

Ларченко – від здрібнілої форми давньогрецького Ларочка

Маренич, Маренюк – від давньоєврейського Марія.

Мартенко, Мартенюк – від давньогрецького Марта, Марфа.

Наталіч – від давньоримського Наталія.

Оксаніченко –від давньогрецького Оксана (Ксенія).

Оленич – від давньогрецького Олена.

Пазенко, Пазун – від здрібнілої форми давньогрецького Пазя

Парасюк – від давньогрецького Парасковія, Параска.

Устенко – від давньоримського Устина, Юстина (Устя).

Фещук – від здрібнілої форми давньогрецького Фея

Христич – від давньогрецького Христина, Христя.

2. Прізвища, утворені від назви місця проживання чи походження

Друге основне джерело виникнення родових прізвищ – це назва місцевості, де проживав або звідки походив основоположник роду. Коли людина не була місцева, усіх цікавило питання, звідки вона прибула, звідки походить. Визначення типу “уманець” або “поліщук” було достатньою характеристикою, що відрізняла пришельця від місцевого населення. Це визначення переходило на дітей і дальших нащадків, навіть якщо вони народилися на новому місці проживання, воно ставало їхнім прізвиськом, а згодом – родовим прізвищем.

2.1. Прізвища, які вказують на етнічне походження

Невелику групу жителів Городищини складають прізвища, які вказують на національне походження основоположника роду. При цьому, слід зауважити, що далеко не завжди перший носій такого прізвища належав до неукраїнського етносу. Досить було кому-небудь пуститися на якийсь час у мандри до іншого краю, щоб після повернення отримати від земляків відповідне прізвисько, яке згодом закріпилося як прізвище.

Арабський – від араб.

Волошин, Волошенюк – від волох, житель Волощини (нині Румунія).

Литвин, Литвиненко – від литвин (литовець чи білорус).

Ляховець, Ляховецький, Ляшко, Ляшкевич – від лях (поляк).

Москаленко – від москаль (житель Московщини (Московії).

Татарчук – від татарин.

Турчак – від турок.

Циганчук – від циган.

Швед – від швед, житель Швеції.

2.2. Прізвища, утворені від назв давніх племен і діалектичних груп

Бойко – від бойки, етнографічна група українців.

Мазур – від мазури, етнічна група, що мешкає на північному сході Польщі.

Поліщук – від поліщуки, етнографічна група українців.

Русин – від русини, самоназва жителів Закарпаття.

2.3. Прізвища, утворені від назв окремих частин української та суміжних територій

Басараб – житель Бессарабії (нині Молдова).

Донський – житель земель Війська Донського.

Запорожець – житель Запоріжжя.

Чорноморець – житель Причорномор’я.

2.4. Прізвища, утворені від назв конкретних населених пунктів

Берлінський – від м. Берлін.

Горохівський – від м. Горохів Волинської області.

Кам’янець – від м. Кам’янець-Подільський.

Кам’янський – від м. Кам’янка.

Канівець – від м. Канів.

Киян, Кияниченко – від м. Київ.

Кобиляцький – від с. Кобеляки Полтавської області.

Коломієць – від м. Коломия.

Косовський – можливо від м. Косів Івано-Франківської області.

Мошинець, Мошинський – від с. Мошни Черкаського району.

Московченко – від м. Москва.

Прилуцький – від м. Прилуки Чернігівської області.

Рибницький – від м. Рибниця.

Римський – від м. Рим.

Уманець – від м. Умань.

Черкас – від м. Черкаси.

2.5. Прізвища, які загально вказували на місце проживання

Байрак – у байраку.

Береговий – на березі.

Вигонний – на вигоні.

Гай, Гайовий – у гаю.

Діброва – у діброві.

Дніпровський – поблизу Дніпра.

Дунаєвський – поблизу Дунаю.

Заболотний – за болотом.

Завалій – за валом.

Завгородній – за городом.

Загайський – за гаєм.

Загірський – за горою.

Задорожній – за дорогою.

Залевський – за левадою.

Замогильний – за могилою

Заставний – поблизу застави.

Затоковий – за током.

Заярний – за яром.

Кутовий – на кутку.

Лісовий – у лісі.

Нагорний – на горі.

Озерний, Озірний – поблизу озера.

Острівський – на острові.

Островерхий – на гострій вершині.

Підберезний – під березами.

Підвисоцький – під височиною.

Підгайний – під гаєм.

Підгрушний – під грушею.

Піддубний, Піддубняк – під дубом.

Підмогильний – під могилою.

Степко – у степу.

Хуторянський – на хуторі.

Ямковий – поблизу ями.

Яровий, Яровенко – у яру.

3. Прізвища, утворені від назви професії або за соціальною належністю

Досить значна група прізвищ жителів Городищенського краю пов’язана з соціальною належністю або з постійним заняттям (професією чи посадою) свого першого носія. Це були назви, які чітко відрізняли окрему особу від її оточення.

Прізвища, утворені від назви професії, легко передавалися нащадкам і ставали спадковими, бо і сама професія часто переходила із покоління в покоління.

3.1. Прізвища, які вказують на належність до адміністрації країни та війська

Артикула – від застарілого артикул – стаття, розділ або параграф якого-небудь закону, розпорядження тощо.

Атаманенко – від отаман – виборний ватажок військового загону козаків.

Городових – можливо від городовий – нижчий чин міської поліції.

Джур, Джура, Цюра – від джура – зброєносець у козацької старшини.

Козак, Козаченко – від козак, вільна людина, житель Запоріжжя.

Комісар, Комісарчук – від комісар – урядовець, що виконував поліційні функції, пристав.

Компанієць,– від компанієць – козак легкокінного гетьманського полку.

Король, Королюк – від король – монарх, самодержавець.

Курінний – від курінь – окрема частина Війська Запорізького.

Осауленко – від осавул – виборна службова особа у ХVІІ–ХVІІІ ст.

Пушкар – від пушкар – козак-артилерист.

Ратушний – від ратуша – приміщення органу міського самоврядування.

Сердюк – від сердюк – військове звання у Запорізькій Січі.

Хорунжий – від хорунжий – військове звання у Запорізькій Січі.

3.2. Прізвища, які вказують на належність до соціального стану і участь в боротьбі народу за визволення

Багатченко, Багацький, Богач, Богатченко – від багатій, заможна людина.

Бідна – від бідняк, незаможна людина.

Босий, Босенко – від босий, малозабезпечений.

Гайдамака – від гайдамака, народний месник, що діяв на Правобережжі у ХVІІІ ст.

Гайдук – від гайдук – солдат придворної охорони, охоронець, драбант.

Голяк – від голий, малозабезпечений.

Дворовий – від дворовий, той, хто обслуговує панський двір і живе при ньому.

Дворецький – від дворецький – старший лакей у панському дворі.

Дейнеко – від дейнека – селянин, що брав участь у народний повстаннях на Гетьманщині в ХVІІ–ХVІІІ ст.

Палій – від палити, той, хто робив підпал (можливо панської садиби).

Панченко – від панич, молодий пан, барчук.

Полупан – від напівпан, той, хто доводив своє панське походження.

Погорілий – від погорілець, той, хто втратив майно під час пожежі.

Селянко – від селянин, житель села.

Шляхтиченко – від шляхтич, представник суспільної верхівки.

3.3. Прізвища, що вказують на ремесло, професію, вид заняття

Значна група прізвищ жителів Городищини виникла від назви професії першого носія прізвища (Гончар, Коваль). Прізвища, що закінчувались на -енко, -ук (-юк), означали “син” (Гончаренко – “син гончара”, Ковальчук – “син коваля”). Деякі прізвища походять від жартівливих прізвиськ людей тієї чи іншої професії, ремесла (кличка мельників – Круподеря).

Бацан – від діалектного бац – старший вівчар.

Бердник – майстер, що виробляє берда – деталь ткацького верстата.

Боговик – продавець ікон.

Бондар, Бондаренко – майстер, що виробляє діжки, бодні і т. п.

Бров’ярський – можливо від бровар, пивовар, або виходець із Броварів.

Будченко – від будник, робітник поташного заводу, будні.

Бурлака – робітник, що разом з іншими тягне линвою річкове судно вгору проти течії.

Веретільник – від веретенник, той, хто виготовляє веретена.

Воскобійник – той, хто добуває віск з вощини (русифікована форма).

Гайдай – пастух овець.

Гаптар – майстер золотошвей.

Гарбар – застаріле – кушнір.

Гонтар – майстер, що виготовляє гонту – дерев’яну черепицю.

Гончар – майстер, що виготовляє посуд та інші вироби з глини.

Горшкодер – жартівливе прізвисько гончарів.

Грабар, Грабенко, Грабовий – робітник на земляних роботах, землекоп.

Гробовий – майстер, що виготовляє гроби.

Дегтяр, Діхтяр, Діхтяренко – той, хто виготовляє і продає дьоготь.

Засядьвовк – мисливець, полював на вовків.

Золотар – те саме, що ювелір або в переносному, застарілому значенні, той, хто займається очищенням вигрібних ям, асенізатор.

Карбовський – можливо від застарілого карбівничий – лісник.

Качкар – той, хто розводить і доглядає свійських качок.

Клепко – від клепальник – робітник, що займався клепанням.

Коваль, Коваленко, Ковальчук, Ковальський – майстер, що виготовляє металеві предмети.

Ковшар – майстер, що виготовляє ковші.

Козяр – той, хто розводить і доглядає кіз.

Колісник – майстер, що виготовляє колеса.

Коноваленко – від коновал, той, хто не маючи ветеринарної освіти, займався каструванням і лікуванням коней.

Конюх – той, хто доглядає коней.

Коритник – майстер, що виготовляє корита.

Котляр – той, хто робить казани і лагодить їх або робітник, що обслуговує парові казани, котельник.

Кошеленко – від кошикар, майстер, що плете кошики.

Кравець, Кравченко, Кравчук – фахівець із пошиття одягу.

Круподеря – жартівливе прізвисько мірошників.

Кучер, Кучеренко – візник – людина, яка править кінним екіпажем.

Кушнір – фахівець, що вичиняє хутро із шкіри та шиє хутряні вироби.

Лимар – майстер, що виготовляє ремінну збрую.

Лісницький, Лісовський – від лісник, лісовий сторож.

Майданик – той, хто працює на смолярні (майдані).

Майстренко – від майстер – фахівець з якого-небудь ремесла, митець або керівник окремої ділянки виробництва.

Маляренко – від маляр – робітник, що займався фарбуванням будов, стін приміщень тощо.

Маркитаненко – від маркитан – той, хто торгував харчами, напоями та дрібними предметами солдатського вжитку при арміях ХVІІ–ХІХ ст.

Мельник, Мельничук – власник млина або той, хто працює у млині.

Мірошник, Мірошниченко – те саме, що й мельник.

Милокост – жартівливе прізвисько миловарів.

Могильний – від могильник, той, хто копає могили.

Мурейко – від застарілого мурей (сермяга) – мужик, селянин.

Овчаренко – від вівчар, той, хто доглядає овець.

Олійник – той, хто добуває і продає олію.

Паришкура – жартівливе прізвисько кушнірів.

Пасічник – той, хто займається розведенням бджіл.

Пастушко – від пастух – той, хто пасе стадо, череду, отару.

Пахаренко – від пахар – орач.

Плугатар – той, хто працює біля плуга.

Почтар – працівник пошти.

Прядко – від прядка – верстат для ручного прядіння.

Ременюк – майстер, що виготовляє ремені.

Рибак, Рибалко, Рибаченко – людина, яка займається рибальством.

Рибидайло – жартівливе прізвисько рибалок.

Римар – те саме, що й лимар.

Різник, Різніченко – той, хто ріже тварин.

Рубан – від рубач, той, хто рубає ліс, дерева.

Рудник – застаріле – рудокоп.

Свинарчук – від свинар – той, хто розводить і доглядає свиней.

Смоляр – робітник смолярні.

Солодун, Солодуха – той, хто виготовляє солод.

Стадник – застаріле – пастух.

Столярчук – від столяр – фахівець, що займається обробкою дерева і виготовленням виробів із нього.

Тертичний – від тертичник, той, хто розпилює дошки.

Тесленко – від тесля, те саме, що й столяр.

Ткач, Ткаченко, Ткачук – робітник, майстер, який виготовляє тканини на ткацькому верстаті.

Токаренко – від токар – фахівець з механічної обробки металу, дерева тощо.

Торгало – від торгаш – торговець, купець.

Тютюнник – продавець тютюну.

Фурман – застаріле – візник.

Хомутянський – можливо від хомутяр – майстер, що виготовляє хомути, або виходець із с. Хомутець.

Чабан – те саме, що й вівчар (пастух).

Чередніченко – від чередник, пастух.

Чумаченко – від чумак – візник і торговець, який перевозив на волах сіль, рибу та інші товари.

Шаповал – майстер, який виготовляє шапки.

Швець, Швачка, Шевченко – майстер, який шиє взуття, чоботар.

Шинкаренко – від шинкар – власник чи працівник шинку.

Шкляр – від скляр – майстер, що вставляє скло у вікна, двері тощо.

3.4. Прізвища, які вказують на належність до освіти і мистецтва

Бандурко – від бандура – музичний інструмент; був бандуристом.

Барабан – від ударного музичного інструмента; грав на барабані.

Вертепа – від вертеп – ляльковий театр; показував вистави.

Дудник – той, хто грає на дуді.

Кобзар – той, хто грає на кобзі.

Музика – той, хто грає на музичних інструментах, музикант.

Письменний – той, хто навчений письму.

Співак – той, хто співає.

Скрипник – від скрипка – музичний інструмент; був скрипалем.

Танцюра – той, хто танцює, танцюрист.

Цимбал, Цимбаленко, Цимбалюк – від цимбали – музичний інструмент; був цимбалістом.

Школьник – той, хто навчається, школяр (русифікована форма).

3.5. Прізвища, які вказують на належність до церковного життя

Дякун, Дяченко, Дячковий – від дяк, служитель православної церкви, який допомагає священикові під час відправи.

Ладан – від ароматичної смоли, яку використовують для куріння під час релігійних обрядів.

Молибог – від словосполучення молитися богу.

Пономар, Пономаренко – від пономар – служитель церкви, який запалює свічки, готує кадило, дзвонить в дзвін тощо.

Попович – від піп, син попа.

Рабинчук – від рабин – служитель культу єврейської релігійної громади.

Титаренко – від титар – церковний староста.

4. Прізвища, утворені за індивідуальними ознаками перших носіїв

Значну групу прізвищ жителів нашого краю складають прізвища, основою для творення яких була характерна особиста ознака, що виділяла людину з її оточення. Прізвища такого типу виникли з первісних сільських, але в більшій мірі козацьких прізвиськ. Основою для створення прізвиська могла бути як позитивна, так і негативна ознака. Проте більшість прізвиськ такого роду мала насмішкуватий характер.

4.1. Прізвища за зовнішніми ознаками першоносія

Безверхий – можливо ходив оголений, без верхнього одягу.

Беззубий – втратив зуба.

Безніс, Безносенко – втратив носа.

Безпалий – втратив палець.

Безпояско – ходив без пояса.

Білан, Білашенко, Білик, Білявський – мав біляве волосся.

Білоус – носив білі вуса.

Величко – мав велику фігуру.

Вухань – мав великі вуха.

Ганжа – мав якусь ваду.

Гаркавий, Гаркуша – гаркавив при вимові.

Гладкий – мав повне тіло, вгодований.

Головатий, Головко – мав велику чи малу голову.

Горбань, Горбатенко, Горбенко – був горбатим.

Губатий, Губеня, Губенко – мав товсті чи тонкі губи.

Джулай – від джулий – безвухий.

Дзюба – від дзюбатий – рябий від віспи.

Дрібняк – мав дрібну фігуру.

Дуженко – мав велику фізичну силу.

Жила, Жиленко – мав випнуті жили або був скупим, жадібним до грошей.

Жмур – мав звичку жмуритися, примружувати очі.

Заїченко – заїкався при вимові.

Зализа – мав дуже гладенько зачісане волосся.

Здоровець – мав сильну статуру.

Капловухий – мав обрізані чи малі від природи вуха, коротковухий.

Кирпатий – мав короткий, задертий догори ніс.

Ковтун, Ковтенко – можливо швидко їв, ковтав їжу або говорив нерозбірливо, ковтав слова.

Косий, Косенко – мав косі очі.

Костогриз – любив гризти кістки.

Кривенко – мав коротку або пошкоджену ногу, кульгавив.

Криворучко – мав криву руку.

Кривошея – мав криву шию.

Кудренко – мав кучеряве волосся.

Кужба – той, хто горбився.

Куценко – мав невеликий зріст.

Лапченко – мав великі руки, як лапи.

Лисак, Лисенко – був лисим.

Лупашко – часто кліпав (лупав) очима.

Малий, Малишенко, Малишко – був малим на зріст.

Масюк – від виразу масюсінький – крихітний, дуже малий.

Моргун – мав звичку моргати очима.

Негрун – був чорнявим, як негр.

Нечухраний – можливо не слідкував за зовнішністю, нечупара.

Острогруд – мав випнуті груди.

Патлай – мав густе, скуйовджене волосся.

Пащенко, Пащук – мав великий і некрасивий рот, як паща (звіра, риби).

Перебийніс – мав перебитий (горбатий) ніс.

Пикало – мав несимпатичне обличчя.

Пихтюк – той, хто пихкав – видавав своєрідні звуки, курячи люльку чи цигарку.

Повзун – дуже повільно ходив, наче повзав.

Пузенко – мав великий живіт.

Рижевський – мав руде волосся.

Рябець, Рябчич – був покритий ластовинням або шрамами від віспи.

Сивак – мав сиве волосся.

Синезуб – мав пошкоджені чи хворі зуби.

Скалига, Скалиженко – мав звичку скалитися – широко посміхатися, переважно глузуючи.

Скопець – той, кому було зроблено кастрацію.

Скороходько – дуже швидко ходив.

Слинько – той, в кого постійно тече слина із рота або безвільна, безхарактерна людина.

Спіпченко – був сліпим або недобачав.

Смага – мав сухість губ.

Старик, Старченко – був похилого віку, старшим за інших.

Сторчоус – мав загнуті до верху вуса.

Сухоребрий – був дуже худим.

Товстенко – мав товсте тіло, товстун.

Товстоп’ят – мав товсті п’яти.

Ус, Усенко – мав гарні (довгі) вуса.

Чепурний – був чистим, охайним, акуратним.

Чорнобривець – мав чорні брови.

Чорноус – мав чорні вуса.

Чубаренко – той, хто має чуб, чубчик.

Чупринюк – мав гарне волосся на голові.

Шепель – шепелявив при вимові.

Штанько – носив дорогі (гарні) штани.

Шрамко – мав на обличчі шрам.

Шубко – носив особливу (дорогу) шубу.

Щербак, Щербина – мав пошкодженого (надбитого) зуба.

4.2. Прізвища за психічними властивостями першоносія

Бабенчук, Бабич, Бабенко, Бабюк – був небайдужий до жінок.

Байда – був безтурботною людиною, гульвіса.

Базило – любив багато говорити, базікати.

Басюк – говорив голосно, басом.

Берко – був охочим, беручким або чіпким, липучим.

Безкровний – можливо втратив кровних родичів, без рідні.

Благовісний – був не сповна розуму, божевільний.

Вибрик – любив пустувати, легковажно поводитися, вибрикувати.

Верещака – мав пронизливий різкий голос (крик, виск).

Глушко – був глухим, недочував або був байдужим, неспівчутливим.

Говоруха – любив швидко (багато) говорити.

Голосій, Голосун, Галасун – голосно причитав при виконанні весільного чи жалобного обрядів.

Гонор – мав перебільшене уявлення про власну гідність, гонористий, пихатий.

Гордий – був сповнений особистої гідності, самоповаги або був пихатим.

Гуцаленко – від гупати – підстрибувати, підскакувати під дією чого-небудь.

Гава – не любив робити, байдикував або був неуважним, роззява.

Добрянський – був доброзичливим, чуйно ставився до людей.

Дремлюк – любив подрімати або надто мляво, повільно все робив.

Задерака – часто вдавався до бійки, сварки, глузування.

Компанієнко – можливо був товариський, любив компанії.

Крикун, Кричун – дуже голосно вигукував, говорив.

Ласкавий – був привітним, доброзичливим, добрим або милим, ніжним.

Лінивий – не любив працювати, ледачий або робив все нешвидко, повільно.

Лузан – любив лузати, лущити горіхи, насіння тощо.

Лютий – був жорстоким, нещадним.

Марченко, Марчук – можливо від марчити – марнувати, марнотратити.

Масницький – був улесливим, підлабузник або був хтивим.

Мовчан – був мовчазним, не висловлював привселюдно своїх думок.

Надутий – був часто розгніваним, насупленим, незадоволеним.

Наливайко – любив наливати, пригощати.

Нездолій – був нездоланним – таким, якого неможливо або не вдається здолати, перемогти.

Несміян – був похмурим, не любив сміятися.

Нечитайло – не вмів або не любив читати.

Плаксієнко – часто плакав або був сповнений безнадії, смутку, жалю.

Плигач – гарно плигав, робив стрибок або був неврівноважений, задерикуватий.

Понурко – був сумним, зажуреним або ходив з опущеною головою (поглядом).

Правдюк – був чесним, завжди говорив правду.

Радченко, Радчук – той, хто завжди давав поради або радився – спільно обговорював які-небудь питання.

Ревуцький – несамовито кричав або співав низьким, грубим голосом.

Розумний – гарно мислив, був розсудливим, кмітливим.

Скорик – був скорим, тобто швидким, моторним.

Солодкий – був улесливим, надмірно або нещиро любязним.

Тихоліз – тихо лазив або був дуже обережним, спокійним.

Тупота – любив тупотіти – часто і густо стукати ногами.

Турло – вмів гарно турляти – сильно штовхати, кидати.

Хижий, Хижняк – той, хто наживається, збагачується за рахунок інших.

Хропак – видавав уві сні хрипкі звуки, хропів.

Цабенко – був чи намагався бути поважною, важливою особою

Чхало – часто чхав або був байдужим, якому на все “начхати”.

Шатило – говорив неправду, брехун.

Шкребко, Шкребтій – той, хто шкребеться або турбує, непокоїть, дратує інших.

Шумило – любив розмови, пересуди або був занадто галасливий.

Штограм – можливо шепелявив, говорив “ што грам” або любив випити по “сто грам”.

Щасливий – той, хто відчуває найвище задоволення від життя, кохання тощо.

4. Прізвища, утворені за індивідуальними ознаками перших носіїв

Значну групу прізвищ жителів нашого краю складають прізвища, основою для творення яких була характерна особиста ознака, що виділяла людину з її оточення. Прізвища такого типу виникли з первісних сільських, але в більшій мірі козацьких прізвиськ. Основою для створення прізвиська могла бути як позитивна, так і негативна ознака. Проте більшість прізвиськ такого роду мала насмішкуватий характер.

4.1. Прізвища за зовнішніми ознаками першоносія

Безверхий – можливо ходив оголений, без верхнього одягу.

Беззубий – втратив зуба.

Безніс, Безносенко – втратив носа.

Безпалий – втратив палець.

Безпояско – ходив без пояса.

Білан, Білашенко, Білик, Білявський – мав біляве волосся.

Білоус – носив білі вуса.

Величко – мав велику фігуру.

Вухань – мав великі вуха.

Ганжа – мав якусь ваду.

Гаркавий, Гаркуша – гаркавив при вимові.

Гладкий – мав повне тіло, вгодований.

Головатий, Головко – мав велику чи малу голову.

Горбань, Горбатенко, Горбенко – був горбатим.

Губатий, Губеня, Губенко – мав товсті чи тонкі губи.

Джулай – від джулий – безвухий.

Дзюба – від дзюбатий – рябий від віспи.

Дрібняк – мав дрібну фігуру.

Дуженко – мав велику фізичну силу.

Жила, Жиленко – мав випнуті жили або був скупим, жадібним до грошей.

Жмур – мав звичку жмуритися, примружувати очі.

Заїченко – заїкався при вимові.

Зализа – мав дуже гладенько зачісане волосся.

Здоровець – мав сильну статуру.

Капловухий – мав обрізані чи малі від природи вуха, коротковухий.

Кирпатий – мав короткий, задертий догори ніс.

Ковтун, Ковтенко – можливо швидко їв, ковтав їжу або говорив нерозбірливо, ковтав слова.

Косий, Косенко – мав косі очі.

Костогриз – любив гризти кістки.

Кривенко – мав коротку або пошкоджену ногу, кульгавив.

Криворучко – мав криву руку.

Кривошея – мав криву шию.

Кудренко – мав кучеряве волосся.

Кужба – той, хто горбився.

Куценко – мав невеликий зріст.

Лапченко – мав великі руки, як лапи.

Лисак, Лисенко – був лисим.

Лупашко – часто кліпав (лупав) очима.

Малий, Малишенко, Малишко – був малим на зріст.

Масюк – від виразу масюсінький – крихітний, дуже малий.

Моргун – мав звичку моргати очима.

Негрун – був чорнявим, як негр.

Нечухраний – можливо не слідкував за зовнішністю, нечупара.

Острогруд – мав випнуті груди.

Патлай – мав густе, скуйовджене волосся.

Пащенко, Пащук – мав великий і некрасивий рот, як паща (звіра, риби).

Перебийніс – мав перебитий (горбатий) ніс.

Пикало – мав несимпатичне обличчя.

Пихтюк – той, хто пихкав – видавав своєрідні звуки, курячи люльку чи цигарку.

Повзун – дуже повільно ходив, наче повзав.

Пузенко – мав великий живіт.

Рижевський – мав руде волосся.

Рябець, Рябчич – був покритий ластовинням або шрамами від віспи.

Сивак – мав сиве волосся.

Синезуб – мав пошкоджені чи хворі зуби.

Скалига, Скалиженко – мав звичку скалитися – широко посміхатися, переважно глузуючи.

Скопець – той, кому було зроблено кастрацію.

Скороходько – дуже швидко ходив.

Слинько – той, в кого постійно тече слина із рота або безвільна, безхарактерна людина.

Спіпченко – був сліпим або недобачав.

Смага – мав сухість губ.

Старик, Старченко – був похилого віку, старшим за інших.

Сторчоус – мав загнуті до верху вуса.

Сухоребрий – був дуже худим.

Товстенко – мав товсте тіло, товстун.

Товстоп’ят – мав товсті п’яти.

Ус, Усенко – мав гарні (довгі) вуса.

Чепурний – був чистим, охайним, акуратним.

Чорнобривець – мав чорні брови.

Чорноус – мав чорні вуса.

Чубаренко – той, хто має чуб, чубчик.

Чупринюк – мав гарне волосся на голові.

Шепель – шепелявив при вимові.

Штанько – носив дорогі (гарні) штани.

Шрамко – мав на обличчі шрам.

Шубко – носив особливу (дорогу) шубу.

Щербак, Щербина – мав пошкодженого (надбитого) зуба.

4.2. Прізвища за психічними властивостями першоносія

Бабенчук, Бабич, Бабенко, Бабюк – був небайдужий до жінок.

Байда – був безтурботною людиною, гульвіса.

Базило – любив багато говорити, базікати.

Басюк – говорив голосно, басом.

Берко – був охочим, беручким або чіпким, липучим.

Безкровний – можливо втратив кровних родичів, без рідні.

Благовісний – був не сповна розуму, божевільний.

Вибрик – любив пустувати, легковажно поводитися, вибрикувати.

Верещака – мав пронизливий різкий голос (крик, виск).

Глушко – був глухим, недочував або був байдужим, неспівчутливим.

Говоруха – любив швидко (багато) говорити.

Голосій, Голосун, Галасун – голосно причитав при виконанні весільного чи жалобного обрядів.

Гонор – мав перебільшене уявлення про власну гідність, гонористий, пихатий.

Гордий – був сповнений особистої гідності, самоповаги або був пихатим.

Гуцаленко – від гупати – підстрибувати, підскакувати під дією чого-небудь.

Гава – не любив робити, байдикував або був неуважним, роззява.

Добрянський – був доброзичливим, чуйно ставився до людей.

Дремлюк – любив подрімати або надто мляво, повільно все робив.

Задерака – часто вдавався до бійки, сварки, глузування.

Компанієнко – можливо був товариський, любив компанії.

Крикун, Кричун – дуже голосно вигукував, говорив.

Ласкавий – був привітним, доброзичливим, добрим або милим, ніжним.

Лінивий – не любив працювати, ледачий або робив все нешвидко, повільно.

Лузан – любив лузати, лущити горіхи, насіння тощо.

Лютий – був жорстоким, нещадним.

Марченко, Марчук – можливо від марчити – марнувати, марнотратити.

Масницький – був улесливим, підлабузник або був хтивим.

Мовчан – був мовчазним, не висловлював привселюдно своїх думок.

Надутий – був часто розгніваним, насупленим, незадоволеним.

Наливайко – любив наливати, пригощати.

Нездолій – був нездоланним – таким, якого неможливо або не вдається здолати, перемогти.

Несміян – був похмурим, не любив сміятися.

Нечитайло – не вмів або не любив читати.

Плаксієнко – часто плакав або був сповнений безнадії, смутку, жалю.

Плигач – гарно плигав, робив стрибок або був неврівноважений, задерикуватий.

Понурко – був сумним, зажуреним або ходив з опущеною головою (поглядом).

Правдюк – був чесним, завжди говорив правду.

Радченко, Радчук – той, хто завжди давав поради або радився – спільно обговорював які-небудь питання.

Ревуцький – несамовито кричав або співав низьким, грубим голосом.

Розумний – гарно мислив, був розсудливим, кмітливим.

Скорик – був скорим, тобто швидким, моторним.

Солодкий – був улесливим, надмірно або нещиро любязним.

Тихоліз – тихо лазив або був дуже обережним, спокійним.

Тупота – любив тупотіти – часто і густо стукати ногами.

Турло – вмів гарно турляти – сильно штовхати, кидати.

Хижий, Хижняк – той, хто наживається, збагачується за рахунок інших.

Хропак – видавав уві сні хрипкі звуки, хропів.

Цабенко – був чи намагався бути поважною, важливою особою

Чхало – часто чхав або був байдужим, якому на все “начхати”.

Шатило – говорив неправду, брехун.

Шкребко, Шкребтій – той, хто шкребеться або турбує, непокоїть, дратує інших.

Шумило – любив розмови, пересуди або був занадто галасливий.

Штограм – можливо шепелявив, говорив “ што грам” або любив випити по “сто грам”.

Щасливий – той, хто відчуває найвище задоволення від життя, кохання тощо.

5. Прізвища, які походять від назв тварин і рослин

Окрему групу прізвищ жителів Городищини складають такі, що повторюють чи є похідними від назв представників флори і фауни нашого краю. Причини їх появи вияснити точно неможливо. Але безперечно, що спочатку це могли бути прізвиська, які згодом закріпилися як прізвища.

Поява ж самого прізвиська могла виникнути як за заняттям людини (наприклад Гусак – розводив гусей), так і за індивідуальними ознаками (наприклад Гусак – мав довгу шию, як у гусака або був пихатим, як гусак).

5.1. Прізвища від назв тварин

Бабак – від великого гризуна, що живе в степу або в переносному значенні про неробу, ледаря, неповоротку людину.

Баклан – від водоплавного птаха.

Баран, Бараненко, Баранач – від самця вівці або про нерозумну, слабкодуху людину.

Биківець, Биченко – від бик – самець корів.

Білокінь – від словосполучення білий кінь.

Білуха – від ссавця родини дельфінових.

Блоха – від безкрилої маленької комахи.

Вовк, Вовковець, Вовченко – від лісового хижака або про підступну, похмуру людину.

Ворона – від хижого птаха або про неуважну людину.

Гниденко – від гнида – яйце воші або лайливого виразу.

Голуб – від птаха або пестливої назви чоловіка.

Горобець – від маленького сірого птаха.

Гусак – від самця гуски або про чванливу, зарозумілу людину.

Дрозд – від невеликого співучого птаха.

Жук – від комахи або про пронозливу, шахраювату людину.

Журавель – від великого перелітного птаха.

Заєць – від невеликого хутрового звіра.

Зозуля – від перелітного птаха.

Кабан, Кабанець – від самця свині або про вгодовану людину.

Качка – від водоплавного птаха.

Качур, Качуровський – від самця качки.

Кривокобила – від словосполучення крива кобила.

Козовий, Кюзюра – від коза – свійська тварина або про жваву, рухливу дівчину.

Короп – від прісноводної риби.

Котик, Коток – здрібніле від кіт – домашня тварина.

Коцура – застаріле від коцур – кіт.

Кріт – від невеликого ссавця, що живе під землею або про сліпу людину.

Кулик – від невеликого болотяного птаха.

Ластівка – від перелітного птаха або ласкавої назви дівчини чи жінки.

Лебедь, Лебединець – від російської вимови лебідь – водоплавний птах.

Лелека – від великого перелітного птаха.

Линник – від лин – прісноводна риба.

Лисокінь – від словосполучення лисий кінь.

Маренич, Маренюк – від марена – прісноводної риби.

Медвідь, Медведенко – від російської вимови ведмідь – великий лісовий ссавець або про незграбну, неповоротку, але сильну людину.

Мерінець – здрібніле від мерин – гарний жеребець.

Орел, Орленко – від хижого птаха.

Перепелиця – від самки перепела – невеликого перелітного птаха.

Півняк – від півень – свійський птах або про задерикувату, запальну людину.

Рак – від безхребетної прісноводної тварини.

Ракша – від перелітного птаха.

Селезень – від самця качки.

Сивокінь – від словосполучення сивий кінь.

Сиченко – від сич – хижий нічний птах або про похмуру, нелюдиму особу.

Сліпак – від гризуна, що веде підземний спосіб життя, або про сліпу чи малозрячу людину

Снігур – від невеликого співучого птаха.

Совенко – від сова – хижий нічний птах або про людину, яка довго спить.

Соловей – від невеликого співучого птаха.

Сорока – від лісового птаха або про надмірно балакучу людину.

Теличко – від телиця – молода корова.

Удоденко – від удод – лісостеповий перелітний птах.

Хом’як – від польового гризуна або про неповоротку, незграбну людину.

Чайка – від морського водоплавного птаха.

Черв’як – від безхребетної тварини або про жалюгідну, слабу людину.

Чорновіл – від словосполучення “чорний віл”.

Шпак – від невеликого перелітного птаха.

Шуляк – від хижого птаха (шуліка) або вола з опущеними рогами.

Щур – від ссавця родини мишоподібних або співучого птаха родини в’юркових.

5.2. Прізвища від назв рослин

Барвінок – від вічнозеленої трав’янистої рослини.

Березавюк – від береза – білокоре дерево.

Берестовий – від берест – листяне дерево (1) або кора, луб берези (2).

Боровик – від гриба.

Бур’ян – від загальної назви трав’янистих рослин, що не культивуються людиною, але ростуть серед культурних рослин.

Верба – від дерева з гнучким гіллям.

Гарбуз – від городньої рослини.

Горошко – від горох – польової і городньої рослини родини бобових.

Гречко – від гречка – трав’яниста медоносна харчова рослина.

Гриб, Грибенко – від спорової рослини.

Грушовий – від груша – фруктове дерево.

Гулак – пестливе від гул – квітка (у мовах східних народів).

Дрок – від трав’янистої рослини, з якої виробляли жовту фарбу.

Дяглюк – від дягель – трав’яниста медоносна лікарська рослина родини зонтичних.

Жолудь – від плоду дуба.

Каштан – від дерева чи плоду цього дерева.

Кульбабенко – від кульбаба – трав’яниста рослина родини складноцвітих.

Лепехо – від лепеха – трав’яниста рослина з гострим запахом, аїр.

Липа – від дерева з медоносним цвітом.

Лободюк – від лобода – бур’ян.

Очеретнюк, Очеретяний – від очерет – водяна чи болотна трав’яниста рослина.

Пастернак – від городньої і дикоростучої рослини.

Полинько – від полин – трав’яниста рослина з міцним запахом.

Чорнобривець – від трав’янистої декоративної рослини.

Щириця – від дикорослої трави.

Ясеновий, Ясинович – від ясен – дерево родини маслинових.

6. Прізвища утворені від загальних понять (апелятивів)

Ще одну групу прізвищ жителів м. Городища та району становлять прізвища, що утворилися від загальних понять (апелятивів). За походженням і будовою їх можна поділити на дві групи: а)прізвища прикметникового типу (Шовковий) і б) прізвища іменникового типу (Мороз). Останніх переважна більшість. Серед них частини тіла (Зуб), знаряддя праці (Шиленко), страви (Борщ), абстрактні поняття (Журба) тощо. Мотиви виникнення таких прізвищ пояснити важко. Проте в їх основі могли бути первісні прізвиська.

Декілька прізвищ цієї групи походять від дієслів (Випна), вигуків (Пуць) та словосполучень (Твердохліб).

Баклицький – від баклага – невелика металева, сплющена з боків пляшка.

Бакшук – від бакша – баштан (діалектне).

Батура – від великого батога, бича (діалектне).

Біда – від нещасливої події.

Близнюк – від дитини, що народилася одночасно з іншою в однієї матері.

Борщ – від національної рідкої страви.

Будило – від будити – піднімати після сну.

Бурик – від темно-коричневого кольору із сіруватим відтінком.

Вертипорох – від словосполучення “вертіти (крутити) порох”.

Вдовиченко – від вдівець (вдова) – чоловік (жінка), які не одружилися після смерті одного з подружжя.

Випна – від випинати – виставлятися наперед.

Галушко – від галушка – шматок прісного тіста, зварений на воді чи молоці.

Глибина – від простору, що знаходиться на великій відстані знизу від поверхні.

Годованик – від годованець – дитина, взята на утримання.

Газда – від господаря (діалектне).

Двигун – від машини, що перетворює енергію.

Депутат – від обраного голосуванням представника органів влади.

Дерев’янко – від дерев’яний – зроблений з дерева, або про позбавлену емоцій людину.

Джус – можливо від оклику “Джусь!” (“Геть!”).

Діденко – від дід – чоловік похилого віку або батьків (материн) батько.

Довбня – від великого дерев’яного молота (палиці) із потовщенням на кінці або про нетямущу, дужу людину.

Дяденко – від дядько – дорослий чоловік або брат батька (матері); можливо і від застарілих значень – селянин (1); особа, що наглядала за підлітком у дворянській сім’ї (2); унтер-офіцер, якому доручали навчання новобранців в армії (3).

Журба – від невеселого настрою, важких почуттів, переживання.

Зайва – від зайвий – вільний, надмірний, непотрібний.

Запара – від рідкого тіста, яке виготовляється запарюванням борошна гарячим молоком і водою і потім заправляється дріжджами.

Здоренко – від здор (здір) – свинячий жир.

Зоря – від світанку або про людину з яскравою зовнішністю, здібностями.

Зуб, Зубко – від кісткового утворення в роті людини.

Кадр – від окремого знімка чи сцени (епізоду) в кіно або про людину, що привертає увагу зовнішнім виглядом, поведінкою.

Калюжко, Калюжний – від калюжа – вода чи інша рідина, розлита на поверхні у великій кількості.

Караван – від низки людей, тварин чи предметів, що рухаються.

Качан – від головки капусти, потовщеного стебла кукурудзи чи недогризку.

Кваша – від страви із гречаного або житнього борошна і солодом або про нерішучу, кволу, безхарактерну людину.

Кисіль – від рідкої страви з домішком крохмалю.

Клунок – від дорожньої торби, яку носять за плечима.

Книш – від виду хліба із завернутими всередину краями та помазаного салом і конопляною олією або від принизливого прізвиська священиків і дячків.

Ковера – можливо від застарілого ковер – килим.

Коляда – від різдвяного свята, коли співають колядки.

Комірчий – від комірчина – невелика комора.

Копиця – від невеликого стіжка сіна, соломи.

Копка – від копа – копиця, стіжок (1) або 60 снопів хліба (2).

Корж – від круглого плаского виробу з тіста.

Корінь – від підземної частини рослини.

Коробка – від невеликого вмістилища (1) або застарілих – мірка (2) та головний убір заміжніх жінок (3).

Кочерга – від знаряддя праці для порання в печі.

Краса – від властивості гарного, прекрасного.

Красиленко – від застарілого красило – барвник.

Краснюк – від красний – гарний, прекрасний, чудовий.

Крижанівський – можливо від крижаний – холодно-зневажливий, невблаганний.

Крижевський – можливо від застарілого криж – хрест, хрестоподібна ручка меча.

Крицький – можливо від криця – шматок неочищеного від домішок заліза пористої будови, який утворюється при плавленні сталі.

Крупський – можливо від крупа – очищені і подрібнені зерна злакових рослин.

Круць, Круцило – від цвях.

Кубрак – від бідняга.

Кузуб – від лубкового кошика, коробки.

Куліш, Кулішенко – від густого супу (зазвичай із пшона).

Курява – від дрібних твердих частинок, що нависають у повітрі.

Личак – від плетеного з лика або з іншого матеріалу селянського взуття або застаріле про вбогу людину.

Лозина – від зрізаного стебла лози.

Луб’яний – від надрукованого з лубка – липової дошки для малюнку або гравіювання картини, нескладної за виконанням.

Мажаренко – від мажа – чумацький віз.

Мамай – від кам’яної статуї в степу.

Масло – від харчового продукту.

Маховик – від деталі механізму, що забезпечує безперебійність руху.

Мінчук, Міненко – від міна – обмін чи предмет обміну.

Міщенко – можливо від міща – невеликий мішок.

Молочко – здрібніле від молоко – біла поживна рідина.

Мороз – від стану погоди за низької температури.

Насідка – від курка, яка насиджує яйця або про жінку, яка занадто опікується своїми дітьми.

Наслідник – від російського “наследник” – той, хто отримує спадщину.

Невідомий – від людини, якої хтось не знає.

Недоступ – від коня чи вола, задні ноги якого не покривають передніх.

Новак – від нової людини в якомусь колективі, у якійсь справі.

Новосад – від словосполучення “новий сад”.

Нога – від нижньої кінцівки тіла людини чи тварини.

Оберемко – від оберемок – певна кількість зібраних до купи предметів, яку переносять, обхвативши руками.

Обіход – від обіходити – обійти, обходити.

Озюменко – від озюм або ізюм – сушені ягоди винограду.

Орда – від військо.

Осадчий – від людини, яка звела осаду, першопоселенця.

Осьмушко – від осьмушка – давня міра напоїв і сипких тіл (1/8 більшої міри).

Очередько – від застарілого очередити – утримати.

Пацина – можливо від “Паць! Пацик!” – призивне звернення до свиней.

Передерій – можливо від передерти, передирати.

Перерва – від проміжок часу, відведеного для відпочинку.

Печиборщ – від словосполучення у формі наказового звернення “Печи борщ!”

Пожар – від горіння, знищення чого-небудь вогнем, пожежа.

Погорілий – від погорілець – людина, що втратила майно під час пожежі.

Порожняк – від порожній – нічим не заповнений.

Починок – від початку справи або приклад, взірець.

Придаток – від того, що є додатком до чого-небудь або відростку.

Притула – від приміщення для худоби або інших господарських потреб, прибудови до хати.

Приходько – від приходити, прийти.

Прищепа – від привитого черенка.

Проскурня – від проскура – білий хліб особливої форми, що використовують в православному богослужінні.

Пуць – від “Пуць! Бах!” – вираз, що засвідчує момент падіння.

Пух – від дрібного ніжного пір’я птаха.

Ранюк – від ранок – початок дня.

Салій – можливо від салій (салєник) – личинка хруща.

Сало, Саленко – від свинячого жиру.

Свояк – від брата дружини або своєї, близької людини.

Середа, Середенко – від третього дня тижня.

Сирота – від дитини, що втратила батьків.

Сіленко – можливо від сіль в розумінні хтось особливо значний, видатний.

Собко – від собкати – кричати “Соб!”, поганяючи волів наліво.

Сокирка – здрібніле від сокира – знаряддя праці для рубання дерева.

Соломаха – від козацької страви.

Срібний, Срібняк – від зробленого із срібла чи срібного кольору.

Студент – від особи, що навчається у середньому спеціального чи вищому навчальному закладі.

Сук, Сукач – від великого відростку, що відгалужується від стовбура дерева чи його залишок на дошці, колоді.

Табунець – здрібніле від табун – гурт копитних тварин.

Таран, Тараненко, Тарануха – від старовинного знаряддя для руйнування мурів, стін фортець (1); довбні на маслобійні (2); дитячої гри (3) або про людину із слідами віспи на обличчі (рябого).

Твердохліб – від словоспоулчення “твердий хліб”.

Теплий, Тепленко – від стану, що має високу температуру, зігріває або про доброзичливу, відверту, щиру людину.

Топчій – від млина з кінським чи воловим приводом.

Торішній – від минулорічний, у попередній рік.

Третяк – від третьої дитини в сім’ї.

Троян – від батька, що має трьох близнят.

Тягло, Тягун – від кріпосної повинності (1), лямки для тягнення неводу, парому (2) чи робочої худоби в сільському господарстві (3).

Удовик, Удовиченко – те ж саме, що й Вдовиченко (вдівець).

Цюник – від маленької срібної монети, яку знаходять в землі (1) або тростяного горобця (2).

Цюпка – здрібніле від цюпа – темний підвал, кімната, каземат.

Чайка – від козацького човна.

Черес – від шкіряного пояса, в якому носять гроші.

Чорний – від кольору сажі або інших значень – темний, брудний, ганебний тощо.

Чорнолих – від словосполучення “чорне лихо”.

Шабаш – від нічного зборища нечистої сили (1) або завершення роботи (2).

Шамрай – можливо від шамряти – шелестіти.

Шевель – можливо від шевеліти.

Шестидесятник – від русифікованого шістдесятник – учасник руху молодих літераторів, митців і вчених, що діяли в епоху десталінізації (60-ті р.р. ХХ ст.)

Шиленко – від шило – знаряддя праці шевця.

Шквиря – від снігу з вітром.

Шкура – від зовнішнього покриву тіла тварин.

Шмиголь – від шмигнути – втекти.

Шнур – від крученої мотузки.

Шовковий – від зроблений із шовку.

Юшко – від юшка – суп, рідка їжа.

Ягода – від соковитого плоду рослин.

Заключне слово автора

В запропонованій читачам публікації автор пояснив походження більш ніж 900 прізвищ жителів Городищенського району. Звичайно, що їх повний перелік складає декілька тисяч. І не всі із них можна пояснити, а тим більше дізнатися мотивацію їх появи в минулому. Окрім того в даному матеріалі розглядалися лише українські призвища. А серед жителів краю є носії і неукраїнських призвищ. Серед них чимало російських (вони, як правило, мають закінчення -ев, -ов, -ін) – Алфьоров, Дружинін, Кудрявцев, Мізін, Сказка тощо; польських (із закінченням на -ський) – Войцеховський, Недзельський, Шиманський тощо. Є також прізвища грузинські (Гогія, Субеліані, Тегерашвілі), вірменські (Акопян, Гаспарян), сербські (Войнелович, Мілутович), грецькі (Скукіс), молдавські (Коцу), єврейські (Рехтман), німецькі (Ферштейн), тюркські (Кочубей) та інші.

Серед розглянутих українських прізвищ більшість (238) складають відіменні прізвища, тобто такі, які походять від чоловічих чи жіночих імен, або здрібнілих форм цих імен.Переважають (212) прізвища від чоловічих імен.

На другому місці за кількістю (170) йдуть прізвища, що походять від назв професій або за соціальною ознакою. Із них 80 вказують на конкретні види ремесел, професії чи види заняття. Майже таку кількість (163) становлять прізвища, які утворилися за індивідуальними ознаками першоносія. Далі йдуть прізвища (154), що походять від загальних понять. В їх основі, як правило, іменники, але є і прикметники, дієслова і навіть вигуки.

Наступну групу (102) становлять прізвища, що походять від назв тварин і рослин та прізвища (83) від місць проживання чи походження. Якщо врахувати, що прізвища за індивідуальними ознаками, від назв тварин і рослин та частина від загальних понять мають в своїй основі первісні козацькі чи сільські прізвиська, то не менш третини всіх прізвищ походять саме від первісних прізвиськ.

На закінчення слід сказати, що дослідження українських прізвищ це цікава і корисна справа. Адже наші прізвища це не сухий, позбавлений змісту паспортний знак. Це живе слово, пам’ять роду. І якщо одне прізвище несе в собі історію роду, то всі разом вони складають історію народу.

Микола Шербина


Список використаної літератури:

Актуальні питання антропоніміки. Збірник матеріалів наукових читань пам’яті Ю.К.Редька. – К., 2005. – 272 с.
Вихованець І.Р. Таїна слова.- К.Рад. школа, 1990. – 284 с.
Глинський І. Твоє ім’я – твій друг. – К., Веселка, 1980. – 224 с.
Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: Т. 1 – 4. – М., Рус. яз., 1989.
Масенко Л.Т. Українські імена і прізвища. – К., Т-во „Знання”, 1990. – 48 с.
Новий тлумачний словник української мови в 4-х томах. – К., Алконіт, 1999. – 928 с.
Редько Ю.К. Довідник українських прізвищ. – К., Рад. школа, 1968. – 254 с.
Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей. Словник-довідник. – К., Наукова думка, 1986. – 310 с.
Словарь української мови. Упорядкував з додатком власного матеріалу Борис Грінченко: В 4-х томах – К., Наук. думка, 1996.
Телефонний довідник м.Городище та Городищенського району. – Городище, 2005.
Тлумачний словник української мови. – Х., Прапор, 2002. – 982 с.
Унбегаун Б.О. Русские фамилии. – М., Прогресс,1989. – 443 с.



Коментарі



серйозна робота,автор наче в калюжу пукнув,академічно!

Додати новий коментар

Залишаючи коментар, будь-ласка, пам’ятайте, що зміст і тон Вашого повідомлення можуть зачіпати почуття реальних людей, які безпосередньо чи опосередковано мають відношення до цього матеріалу. Виявляйте також повагу та толерантність до своїх співрозмовників навіть у тому випадку, якщо Ви не поділяєте їхню думку. Усі коментарі, що мають нецензурні слова, ворожі, шовіністські або расистські висловлювання, образи будуть видалені. У коментарі заборонено додавати рекламні повідомлення.

You must have JavaScript enabled to use this form.