Поезія і я


Поезія і я.
Кохання до безтями,
Давно уже в стосунках
Межі перейшли.
В обнімку, тільки вдвох,
До райської поляни,
На поле страсті йдем -
Там світло і столи.

І я не без гріху,
Бував не раз у житі,
Цнотливістю і ти
Хвалитись не могла.
Ми голі, без стиду і
Душі не закриті,
У тиші шепіт губ і
Скрип мого пера.

Прелюдії і пристрасть,
Ми раби кохання,
Натхнення із небес для
Нас обох – святе.
Утомлені, згасає вже
Зоря остання.
Зачаття і пологи…
Вірш у люди йде.
2017



Додати новий коментар

Залишаючи коментар, будь-ласка, пам’ятайте, що зміст і тон Вашого повідомлення можуть зачіпати почуття реальних людей, які безпосередньо чи опосередковано мають відношення до цього матеріалу. Виявляйте також повагу та толерантність до своїх співрозмовників навіть у тому випадку, якщо Ви не поділяєте їхню думку. Усі коментарі, що мають нецензурні слова, ворожі, шовіністські або расистські висловлювання, образи будуть видалені. У коментарі заборонено додавати рекламні повідомлення.

You must have JavaScript enabled to use this form.