Проповідь в день шанування пам’яті Преподобного Іова Почаївського

Дорогі брати і сестри! Сьогодні наша Свята Українська Православна Церква прославляє великого Божого подвижника преподобного Іова Почаївського. Ми – православні християни – глибоко шануємо угодників Божих. У кожній нашій хаті поруч з іконами Христа Спасителя та Богородиці, ми маємо ще ікони святих, яких глибоко шануємо і перед якими приносимо свої молитви Господу Богу. В наших храмах на стінах та іконостасі є зображення святих, з якими ми своїми духовними очима зустрічаємося у молитві і їх заступництвом наближаємося до престолу Бога Вседержителя. Ми звертаємося до них про заступництво, а їх приклад стає для нас сходами в духовному звершені.

Преподобний Іов Почаївський народився в заможній родині, що мала прізвище Залізо, жила на Покутті в Галичині. Його родина свято берегла свою батьківську Православну віру, тому змалку жив у чесному оточенні і пошані до Господа. У десятилітньому віці вступає до братії Преображенського Угорницького монастиря. Тут настільки переймається чернечим життям, що здивовує братію монастиря і в 12 років його постригають у монахи з іменем Іов (на честь Іова Багатостраждального). Він багато потрудився на ниві Христовій. З юнацьких років був аскетом, суворо постився і любив молитву, за що став особливим прикладом для братії всього монастиря.

З досягненням повноліття Іова рукопоклали на диякона, а згодом на пресвітера. З цього часу священичий сан та нові обов’язки ще більше надихнули його до чистого чернечого життя. Учень Іова – Досифей – лишив про преподобного житіє, котре говорить, «що скоро Іов прийняв постриг у схиму» і знову отримав ім’я, що мав при хрещенні Іоанн, – на честь Іоанна Предтечі.

Слава про гарячого молитвеника та твердого православного подвижника докотилася і до святого князя Костянтина Острозького, котрий звернувся до ігумена Угорницького монастиря, щоб він відпустив преподобного. Ігумен вимушено благословив Іову відійти до Дубенської обителі. Упродовж двох десятиліть преподобний керував монастирем, який був одним із найбільших у регіоні. Ігумен Іов на власному досвіді показував братії найвищі зразки православного аскетизму, що сприяло духовному росту цього монастиря. До обителі Іова сходилися православні з усіх сторін. Ігумен усіх підтримував, даючи слушні поради.

Зі смертю Костянтина Острозького становище православних погіршилося. Настановивши після себе в Дубно ієромонаха Віталія, Іов переходить до нового Почаївського монастиря і стає першим його ігуменом. За 50 років він належно зорганізував братію та поставив цей монастир твердо на ноги. За нього він почав сяяти праведністю на всю Волинь. За своє чесне життя Іов удостоївся явлення Божої Матері.

Дорогі брати і сестри! Слід зауважити, що внутрішнє життя святих найчастіше залишається прихованим. Про нього до нас доходять лише деякі свідчення. У випадку преподобного Іова таким свідком стала його знаменита печера в Почаївській скелі, куди і по сьогодні може увійти лише худа і спритна людина, і де неможливо ні сісти зручно, ні лягти, ні випростати ноги. На цілі дні і навіть тижні залишав святий ігумен свою братію, щоб перебувати тут у безперервній молитві і пості.

Трагічні події битви під Берестечком уразили душу столітнього Іова. За тиждень до смерті він сказав про день і час своєї кончини. У передбачений день преподобний відслужив останню свою літургію. Після богослужіння лагідно попрощався з братією та зі словами: «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене» непомітно відійшов у вічність. Сталося це 10 листопада 1651 року.

Сім років та десять місяців пролежало тіло святого у землі монастирського саду. За цей час на його могилі відбувалося багато чудес. У 1659 році ігумен Іов тричі з’явився у сні Київському митрополиту Діонісію (Балабану) зі словами: «Повідомляю твоє Преосвященство, що Бог наказав, щоб ти відкрив мої кості». Докладно все перевіривши, 28 серпня (10 вересня з новим стилем) 1659 року в присутності численного духовенства було відкрито гріб. Святі мощі виявилися нетлінними і від них виходили приємні пахощі. Цього дня багато недужих отримали зцілення.

Тож дорогі брати і сестри, постійно звертаймося до преподобного Іова Почаївського, бо хоч він своєю вдачею прагнув відлюддя, але все своє життя працював заради людей для того, щоб завжди жити для всіх і бути з усіма. Амінь.

Протоієрей Миколай МОХНАЦЬКИЙ,
настоятель Спасо-Преображенського храму м. Городище УПЦ Київського Патріархату.



Додати новий коментар

Залишаючи коментар, будь-ласка, пам’ятайте, що зміст і тон Вашого повідомлення можуть зачіпати почуття реальних людей, які безпосередньо чи опосередковано мають відношення до цього матеріалу. Виявляйте також повагу та толерантність до своїх співрозмовників навіть у тому випадку, якщо Ви не поділяєте їхню думку. Усі коментарі, що мають нецензурні слова, ворожі, шовіністські або расистські висловлювання, образи будуть видалені. У коментарі заборонено додавати рекламні повідомлення.

You must have JavaScript enabled to use this form.