Данило Туптало

Димитрій Ростовський (в миру Данило Туптало) народився у грудні 1651 року в селі Макарів, у родині сотника Київського полку Сави Туптала. Навчався у Києво-Могилянській академії. У 17-річному віці постригся у ченці, жив у Київському Кирилівському монастирі. Потім був ігуменом і проповідником у різних українських монастирях. Яскраво проявив талант письменника-богослова. У 1677 році написав «Руно орошенне» – першу свою книгу, що дійшла до нас. Був придворним проповідником у гетьмана Івана Самойловича.

У 1684 році став проповідником у Києво-Печерській Лаврі. Тут прийняв на себе важливий послух – складання «Книги житій святих» (Четій Міней), що прославили його ім'я. Ще Петру Могилі належала ідея створити книгу, яка б розповідала про життя благочестивих українців, яких Церква може вважати своїми святими. Цей задум зумів здійснити Данило Туптало. Джерелами для його багатотомної «Книги житій святих» слугували праці латинських, грецьких, польських авторів. Туптало писав жваво, захоплено, звертав особливу увагу на моральні, повчальні сторони життя. Над Четіями Мінеями трудився понад двадцять років і закінчив їх лише в Ростові в 1705 році.

У 1701 році цар Петро I призначив Туптала митрополитом у Тобольську. У 1702 році його призначили митрополитом Ростовським та Ярославльським. Відтоді він увійшов у церковну і світську історію, як Димитрій Ростовський. Вів широку адміністративну діяльність. Найголовнішим його починанням було відкриття школи для священнослужителів. Туди приймалися не тільки діти священиків, а й особи інших станів. У школі викладалися граматика, латинська і давньогрецька мови, нотний спів, віршування, риторика. Навчання було побудовано за тогочасними українськими принципами.

На початку 1700-х років Тупталом було побудовано каплицю над могилою гетьмана Петра Дорошенка в селі Ярополець (нині Московська область). Він же започаткував традицію панахид над могилою Дорошенка.

Помер Данило Туптало 28 жовтня 1709 року в Ростові. Але продовжували жити його праці. Його мінеї були написані дохідливо і зрозуміло для всіх людей. Читання міней було складовою частиною церковного богослужіння, житія чудотворців були ідейною і фактичною основою для проповідей. Мінеї святителя Димитрія стали найпоширенішими й улюбленими книгами для сімейного читання, виховання, оскільки загальнолюдський ідеал подавався не у формі нудних повчань, а через літературно опрацьовані образи святих подвижників. Нерідко по його книгах вивчали грамоту, пізнавали основи християнського віровчення.

У 1757 році святителя Димитрія було канонізовано. Його життя – це долі десятків подібних великих українців того періоду. Димитрія Ростовського (Данила Туптала) історики назвали «найсвітлішою особистістю в церковному світі XVIII століття». А академік Дмитро Лихачов вважав його «останнім письменником, що мав величезне значення для всієї православної Східної та Південної Європи». Він шанований в Українській Православній Церкві. Він укрив нев'янучою віковічною славою і українську церкву, і український народ, і українську культуру.

Протоієрей Миколай МОХНАЦЬКИЙ,
настоятель Спасо-Преображенського храму м. Городище УПЦ Київського Патріархату.



Додати новий коментар

Залишаючи коментар, будь-ласка, пам’ятайте, що зміст і тон Вашого повідомлення можуть зачіпати почуття реальних людей, які безпосередньо чи опосередковано мають відношення до цього матеріалу. Виявляйте також повагу та толерантність до своїх співрозмовників навіть у тому випадку, якщо Ви не поділяєте їхню думку. Усі коментарі, що мають нецензурні слова, ворожі, шовіністські або расистські висловлювання, образи будуть видалені. У коментарі заборонено додавати рекламні повідомлення.

You must have JavaScript enabled to use this form.