В’ячеслав Чорновіл: Україна починається з тебе!

Символом боротьби за українську державність став В’ячеслав Чорновіл. Коли ми говоримо про патріотичний рух в Україні від 1960-х років і аж до перших років утвердження нашої держави, то найперше пригадується В’ячеслав Максимович. Він був яскравим представником правозахисного руху шестидесятників, на його авторитеті розвивався патріотичний поступ кінця 1980-х років, який і призвів до проголошення незалежності України. Звісно, він був одним із багатьох, які наперекір утискам і заборонам, боролися за головну справу життя багатьох поколінь українців. Але саме йому судилося стати тією знаковою постаттю, з якої варто брати приклад нескореності.

В’ячеслав Чорновіл народився 80 років тому - 24 грудня 1937 року в селі Єрки Катеринопільського району, в сім’ї вчителів. В радянські часи сім’я Чорновола зазнала переслідувань від комуністичного тоталітарного режиму. Сім’ї доводилося переїжджати з села в село, міняючи місце роботи. В'ячеслав Чорновіл до школи пішов 1946 року відразу до 2-го класу (читав з чотирирічного віку). У 1955 році закінчив Вільхівецьку середню школу з золотою медаллю і вступив до Київського державного університету ім. Тараса Шевченка на філологічний факультет, а з 2-го курсу перевівся на факультет журналістики. Уже в університеті мав неприємності за свої патріотичні погляди. У студентські роки багато писав до газет.

З липня 1960 до травня 1963 років В'ячеслав Чорновіл працював на Львівській студії телебачення старшим редактором передач для молоді. Потім переїхав до Києва, щоб продовжити наукову роботу з історії української літератури. Склав кандидатський мінімум, пройшов за конкурсом до аспірантури Київського педінституту, але не був допущений до навчання через політичні переконання. Це стало перешкодою до захисту вже майже готової дисертації.

Започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників разом з Іваном Світличним, Іваном Дзюбою, Євгеном Сверстюком, Аллою Горською, Миколою Плахотнюком, Лесем Танюком, Василем Стусом та ін. В'ячеслав Чорновіл був одним з найяскравіших організаторів та активістів цього руху, що в 1960-79-ті роки протистояв тоталітарному режимові, виступав за відродження України, її мови, культури, духовності, державного суверенітету. Брав активну участь у діяльності Київського клубу творчої молоді.

4 вересня 1965 року виступив разом з Іваном Дзюбою та Василем Стусом у кінотеатрі «Україна» на прем'єрі фільму Параджанова «Тіні забутих предків» з протестом проти арештів української інтелігенції. Того ж місяця за участь у правозахисному русі звільнений з роботи в газеті «Молода гвардія». Тоді ж улаштовується літпрацівником у газеті «Друг читача». За відмову давати свідчення на закритому суді братів Горинів В’ячеслава Чорновола засудили до трьох місяців примусових робіт.

Репресії лише посилювали в ньому силу опору: звільнення з роботи прискорило працю над документальним дослідженням «Правосуддя чи рецидиви терору?». Це був, мабуть, один із найсміливіших зразків тогочасної української політичної публіцистики. Наступний вирок 15 листопада 1967 року Львівського обласного суду – 3 роки ув'язнення в таборах суворого режиму. Причиною і цього разу виявилася журналістика: В'ячеслав Чорновіл уклав документальну збірку «Лихо з розуму», де подав матеріали про арештованих 1965 року шістдесятників. За свої книги Чорновіл став лауреатом премії для кращих журналістів світу, що боронять права людини, а від Радянського Союзу отримав нове тюремне ув'язнення.

Після звільнення 1969 року з великими труднощами вдалося влаштуватися на роботу. З 1970 року В'ячеслав Чорновіл працював спостерігачем метеостанції в Закарпатті, землекопом археологічної експедиції в Одеській області, вагарем на станції Скнилів у Львові, у Львівському відділенні Українського товариства охорони природи.

1970 року Чорновіл починає випуск підпільного журналу «Український вісник», в якому друкує матеріали самвидаву, хроніку українського національного спротиву. 1972 року його арештовують знову – присудили 6 років таборів і 3 роки заслання.

Відбував термін у мордовських таборах для політв'язнів. Разом з Борисом Пенсоном написав книгу «Хроніка таборових буднів» (1975), яку було нелегально передано з табору за кордон і опубліковано в журналі «Сучасність». На початку 1978 року був відправлений етапом на заслання в Якутію, де працював чорноробом. Там написав брошуру про боротьбу за статус політв'язня в таборах під назвою «Тільки один рік». Рукопис потрапив закордон.

22 травня 1979 року Чорновіл став членом Української Гельсінської Групи. У квітні 1980 року знову заарештований за опозиційні виступи. Тримав 120-денне голодування протесту. Був засуджений на 5 років позбавлення волі. 1983 року звільнений за протестом прокурора Якутії без права виїзду в Україну. Працював кочегаром на заводі будівельних матеріалів.

У травні 1985 року В'ячеслав Чорновіл повернувся в Україну. Зміг улаштуватися на роботу у Львові тільки кочегаром. Відновив активну політичну діяльність. Влада розгорнула кампанію за видворення Чорновола з СРСР. Але він звернувся до урядів усіх держав, щоб його не приймала жодна країна.

Наприінці 1980-хроків – В’ячеслав Чорновіл веде відкриту боротьбу з комуністичним режимом. Однак заарештувати вже ніхто не насмілюється – на його мітинги у Львові приходить до 50 тисяч чоловік!
Чорновіл був одним із засновників і лідером Народного Руху України. Завдяки першим демократичним виборам з квітня 1990 року до квітня 1992 року був головою Львівської облради та облвиконкому. У березні 1990 року був обраний депутатом Верховної Ради України. Восени 1991 року В'ячеслав Чорновіл був кандидатом у Президенти України (друге місце, понад 23 відсотків голосів). Можна по різному оцінювати політичну діяльність Вячеслава Чорновола, але не викликає сумніву одне – якби першим Президентом незалежної України став він, народ досі б не знав, що таке «кравчучка».

В’ячеслав Чорновіл був опозиційним і непідкупним політиком. 25 березня 1999 року він загинув за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на на 5-му кілометрі автотраси Бориспіль–Золотоноша. Соратники Чорновола вважають його загибель політичним убивством. Знають як вбивали, знають чому вбивали, знають хто вбивав, а довести не можуть. У 2000 році Чорноволу посмертно присвоїли звання Герой України.

На фото: В’ячеслав Чорновіл з дружиною Атеною Пашко.



Додати новий коментар

Залишаючи коментар, будь-ласка, пам’ятайте, що зміст і тон Вашого повідомлення можуть зачіпати почуття реальних людей, які безпосередньо чи опосередковано мають відношення до цього матеріалу. Виявляйте також повагу та толерантність до своїх співрозмовників навіть у тому випадку, якщо Ви не поділяєте їхню думку. Усі коментарі, що мають нецензурні слова, ворожі, шовіністські або расистські висловлювання, образи будуть видалені. У коментарі заборонено додавати рекламні повідомлення.

You must have JavaScript enabled to use this form.