Територія сучасного міста, як свідчать археологічні знахідки, була заселена ще з IV століття до нашої ери. Поблизу міста виявлено залишки поселень трипільської, білогрудівської, зарубинецької та черняхівської культур.
У другій половині XVI ст існувало містечко Христигород. Уперше в історичних джерелах згадується 1574 року. У 1629 році тут був 121 двір. Між 1629 і 1643 роками кримські татари кілька разів руйнували його укріплення. Відроджене у XVII ст під назвою Христинівка. Як версія, назва походить від перехрестя двох великих шляхів – чумацького (з Київщини до Криму) та торгівельного (з Поділля через Гайсин, Умань до Дніпра). У XVI і майже все XVIII ст на Правобережній Україні повновладними господарями були польські магнати. Їм постійно протистояли місцеві селяни і козаки. У 1608 році була знищена гребля ставка і спалений млин пана Свірського. Христинівці брали участь у Національно-визвольній війні українського народу 1648-1657 років. Через це немало постраждали. У 1654 році військо коронного гетьмана Чарнецького штурмом захопило і майже знищило Христинівку. Селяни ж активно допомагали загонам уманського полковника І. Сербина, які 1665 року заволоділи багатьма укріпленими містами, зокрема і Христинівкою. Проте за Андрусівським перемир’ям 1667 року Христинівка у складі Правобережної України відійшла до Польщі. Жителі Христинівки брали участь у великому народному антифеодальному повстанні 1768 року. У 1793 році Правобережна Україна опинилася під владою Російської імперії.
Населення Христинівки поступово зростало. Якщо 1768 року було 146 дворів і 846 жителів, то через 15 років – 209 дворів і 1370 жителів. Після скасування 1861 року кріпацтва, в Христинівці з 3915 десятин землі графу Г. Красницькому та поміщику М. Терещенку належало 1757 десятин. У 1868 році орендар гуральні Городецький реалізував продукції тільки на Київщині й Херсонщині на суму 20 тисяч рублів. На гуральні працювали 14 робітників. Існували два склади по торгівлі лісом.
Уведення в експлуатацію залізничних колій Вапнярка – Христинівка (1889 року), Козятин – Умань (1890), Христинівка – Шпола (1891) і залізничного вузла у 1891 році, а також створення оборотного паровозного депо створило важливий транспортний осередок біля села Христинівка. Як згодом згадував уманчанин Петро Курінний: «Тут було відкрите поле й на ньому ріс хліб, трави та паслися корови. Я сам це бачив і мені у голову тоді не приходило, що у майбутньому тут буде такий прогрес».
Завдяки залізниці Христинівка стала значним хлібним ринком. Зросло її економічне значення, а це в свою чергу сприяло збільшенню населення. У 1900 році тут уже проживали 3475 чоловік.
Володимир ЧОС