«Мученики Твої, Господи, в стражданнях своїх вінець нетлінний прийняли від Тебе, Бога нашого…» Такими словами ми прославляємо мучеників Христових, величаючи їхню віру, терпіння і перенесені страждання. Їхні подвиги не можуть не вразити християнську душу, а їхня віра бути не поміченою. Сонм святих мучеників і сповідників, якими прикрашене християнство, високо підносить нашу релігію над іншими. Жодна релігія світу не може похвалитися такою кількістю святих, які постраждали за свою віру, усвідомлюючи,що за свої страждання отримають вічну нагороду у царстві небесному.
До цього величного сонму церква відносить і святу великомученицю Варвару. Вона народилася у фінікійському місті Іліополі в заможній язичницькій сім’ї. Ще дитиною втратила матір, і батько Діоскор сам виховував її, беріг як зіницю ока. Дівчина вражала своєю вродою, і не було у тому краї нікого кращого від неї. Аби ніхто не бачив її красу, батько, який розраховував видати дочку за знатну особу, побудував високу башту і замкнув Варвару у ній.
Варвара прийняла християнство таємно, оскільки воно було заборонено в імперії. Коли вона невдовзі відкрила таємницю батькові, той дуже розлютився. Оскаженілий Діоскор привів дочку до римського префекта Мартініана, який піддав її жорстоким тортурам і, врешті-решт, засудив до страти. Батько узявся сам виконати вирок і відтяв мечем голову доньки. Разом із Варварою мученицьку смерть прийняла і християнка Юліана. За ці страшні злочини на Діоскора і Мартіана прийшла Божа кара. Блискавка вразила одного, коли спускався з гори, а іншого – коли сидів в домі. Вогонь небесний спалив їх так, що навіть попелу не лишилося.
У тому місті жив благочестивий чоловік на ім’я Галентіан. Узявши тіла святих мучениць, він поховав їх зі всіма почестями і побудував над ними церкву. В храмі відбувалося багато чудес і зцілень.
У п’ятому столітті мощі святої великомучениці Варвари були перенесені в Константинополь, де на її честь побудовано храм імператором Левом Мудрим, а в 1108 році святі мощі перевезено з Царгорода до Києва грецькою царівною Варварою, дочкою Олексія Комніна, котра вийшла заміж за Київського князя Михаїла Ізяславовича, правнука святого князя Володимира, і покладені були в Золотоверхому Михайлівському монастирі.
Здавна по Київській державі шанувалася свята великомучениця Варвари, на її честь збудовано храмів. Нині мощі святої Великомучениці Варвари знаходяться у Києві – у Володимирському кафедральному патріаршому соборі. Це найдревніші мощі в Україні. З часу перебування тут святині, стали відомі багаточисленні випадки чудес, зцілень, порятунків від смерті, навернення до православної віри. Свята Варвара є покровителькою представників небезпечних професій: будівельників, архітекторів, пілотів, водіїв і шахтарів.
Щороку 17 грудня, в день її прославлення, тисячі людей з усієї України збираються на урочисту службу, яку очолює сам патріарх. Спільно моляться до святої за мир і добробут нашого українського народу.
Протоієрей Миколай МОХНАЦЬКИЙ,
настоятель Городищенського храму Спаса-Преображення Православної Церкви України