Історія від Володимира Чоса

ЗображенняЧос Володимир Григорович, народився 28 червня 1971 року. Живе у м.Городище Черкаської області. Працює заввідділом районної газети «Вісник Городищини» та власним кореспондентом обласної газети «Нова Доба», публікується у всеукраїнських виданнях. Автор книг: «Реальна власність» (2000), «Історія християнства в Україні» (2007, 2013), «Городище: велика історія маленького міста» (2011), «Городищина козацька» (2011), «Храм Спаса-Преображення м. Городище» (2012), «Казки для дорослих» (2013), «Зорі над Вільшанкою» (2013), «Георгій Береговий – космічний син України» (2014), «Мліїв – село козацької слави» (2015), «Мої прекрасні земляки» (2016), «Петропавлівка від минулого до сьогодення» (2016), «Орловець – історія і люди» (2016). Лауреат премії ім.С.С.Гулака-Артемовського та премії ім.П.П.Чубинського. Почесний громадянин м.Городище. Член Національної Спілки журналістів України та Національної Спілки краєзнавців України. Попередні публікації

Шпола – від гречкосіїв до промисловців

Вперше Шпола згадується в документах 1594 року. У другій половині XVII століття Шпола була зруйнована татаро-турецькими військами і в друге відродилося на початку XVIII століття. Як село Звенигородського староства Речі Посполитої згадується в XVIII столітті. У 1768 році жителі Шполи та її околиць під проводом Степана Главацького та Савки Плиханенка брали активну участь у Коліївщині.

Тальне – тут уміли торгувати!

У книзі «Розповіді про населені місця Київської губернії» Лаврентій Похилевич пише, що Тальне – «Містечко розташоване при Гірському Тікичі, на поєднанні багатьох доріг для переправи через річку». Щодо походження назви населеного пункту, то слово «Таль» у древніх літописців означає «заручник». Відтак виходить, що назви Тальне, Тальянка – древньослов’янські, названі так ще у сиву давнину. Тальне вперше згадується в документах під 1664 роком. За іншими даними, під 1609 роком, коли це поселення придбав Калиновський. Із 1725 років належало Оранським, Калиновським, Потоцьким.

Корсунь був містом-фортецею

Вважається, що Корсунь, серед інших міст, був заснований ще великим князем Ярославом. У 1195 році Корсунь уже вважався одним із значних прикордонних міст і князі сперечалися за право володіти ним. Проте у XIII-XV століттях Корсунь розділив сумну долю багатьох поселень нашого краю – він був спустошений і тривалий час залишався безлюдним. Письмових згадок про місто не знаходимо до 1580 року, аж коли король Баторій дав Корсуню значні привілеї, щоб його заселити і зміцнити. Ці привілеї випросили князі Вишневецькі – один Київський посадник, інший – староста Черкаський і Канівський.

Смілива і працьовита Сміла

Назва Сміла відома з першої половини XVII століття. Із назвою пов'язана легенда, яку записав граф Олексій Бобринський: «Якась-то дівчина провела воїнів через важкодоступне болото в тил до ворога. Вони перемогли тьму-тьмущу ворогів у кривавій битві, але дівчину не вберегли. Поховали воїни героїню над Тясмином і назвали її Смілою, а містечко Тясмин на її честь назвали Смілою».

Золотоніське село Марко Вовчок увічнила у творі про трагічне кохання

На Черкащині розгортаються події оповідання Марко Вовчок «Максим Гримач». З перших рядків прямо вказується: «Саме проти Черкас, нижче Домонтова, сидів хутором над Дніпром Максим Гримач». І цим фактом класичний твір нам особливо цікавий.

Назва села Домантове походить від князя Довмонта, який брав активну участь у визволенні та захисту краю від Кримського ханату і Московії. Перші згадки в літописах датуються 1535 роком.

Городище – найдревніше місто Черкащини

На нашу благодатну землю здавна нападало чимало чужинців. Отож люди, щоб уберегтися від ворога, навколо своїх поселень влаштовували укріплення, які називали городищами. Не даремно в Україні аж 19 населених пунктів в одинадцяти областях мають назву Городище!

Черкаси крізь морок невідомості

Походження міста Черкаси покрите мороком невідомості. Про це так прямо і сказано в об’ємній науково-статистичній праці Лаврентія Похилевича «Розповіді про населені місця Київського губернії» (1864 рік).

Небезпечний Сагайдачний

Як тільки московські війська загарбали Крим, відразу, за підтримки місцевих поліцаїв, почали воювати з пам’ятниками. 25 квітня 2014 року окупанти знесли пам'ятний знак на честь 10-річчя Військово-морських сил України, встановлений 1 серпня 2002 року на площі Нахімова в сквері біля меморіалу з іменами почесних громадян Севастополя, та пам'ятник видатному українському гетьманові Петру Конашевичу-Сагайдачному, встановленому 14 червня 2008 року в Гагарінському районі Севастополя до святкування 225-річчя міста. Ненависть москалів до Сагайдачного зрозуміла.

Слідом за кримськими татарами Кремль планував виселити до Сибіру всіх українців

Російські окупанти заборонили відзначення 70-річчя депортації кримських татар з батьківщини. Варто організувати 18 травня по всій Україні мітинги-реквієми солідарності з нашими братами – кримськими татарами! Вони є патріотами України, завжди виступають за єдність української держави.