Олександр Козубенко

Прозріння


Майнуло маревом опріч
Лякливе полум’я натхнення,
Спаливши крила з позапліч,
Упало в ноги сьогодення.

І галактична нагота
Хита розгойдані дороги,
Гріхи мрійливо загорта
В принади щастя до знемоги.

А ти, злітаючи на мить,
У віртуальності падіння,
Думки силкуєшся спинить
Прийнявши спалах за прозріння.

15.05.2018 р.

Я не почну життя сторінку нову



Припалий пилом онімілий докір –
Полотна не написані в кутку.
Безлико-збайдужілий сірий спокій,
Омана мрій рядками на листку.

Палітра веселкова – нездійсненне,
Засохлі фарби часу на цвяху.
Не зроблено багато – незбагненне
Втікає в далечінь таку близьку.

Спішу, біжу та не встигаю знову,
Зловивши, відпускаю журавля.
Я не почну життя сторінку нову,
Стара у помилках, але моя.
02.11.2017 р.

Старенький альбом



Старенький альбом

В альбомі старенькому давні світлини,
Ціджу по краплині я пам’ять свою.
І очі щасливі з далекої днини
Немов зазирають у душу мою.

Ці фота пожовклі – живою водою
Проллються струмком – оживуть імена
І стиснеться горло гіркою сльозою,
За прожите ми заплатили сповна.

Старенький альбом я гортаю не часто,
Минуле тривожити годі дарма.
Заглянув, згадав і зігрівсь одночасно
Прожите не вернеш, а пам’ять жива.
16.02.2016 р.

Олександр Козубенко

Олександр Козубенко

народився 15. 05. 1961 року в м. Кривому Розі, виріс в с. Трушівці Чигиринського району, а з 1978 року проживає в Городищі.

Поет і художник, розфарбовує світ на полотні і досконалим поетичним словом намагається прикрасити його у віршах.

Зимова меланхолія

Зима, зима, контрасти чорно-білі,
Застигла музика, шаленства рух,
Та наші почуття не обміліли,
То ж їм лише перехопило дух.