Проза, поезія, і т.д.
Сьогодні могло б виповнитися 40 років від дня народження талановитої поетеси Тетяни Чос з Городища. Таня була прекрасною людиною. Долею їй судилося коротке життя – від 1 лютого 1973 року – до 18 березня 1995 року. Особливо останні роки їй доводилося боротися з тяжкою недугою, яка підступно відбирала сили, але не спустошувала душу – щиру, добру, завжди відкриту для людей, яких вона так любила.
Нещодавно повернувшись з містечка додому, дещо стомився, бо роки беруть своє, а автобус на Набоків уже давно не ходить. От і приліг спочити навіть не повечерявши. Спочатку я задрімав, потім міцно заснув. Аж тут мене будить сусідський хлопець, батьки якого переїхали із Донбасу, бо там закрилася шахта і немає жодної роботи. Ось і придбали вони за копійки стареньку хату біля церкви, щоб була земля-годувальниця.
– Діду, діду, вставайте, бо горить наша церква!
А я ж розумію, що коли загорілася церква, то запалають і наші хати, які знаходяться поряд. Тож кричу йому: